гречкосій

СЕЛЯНИ́Н (той, хто живе в селі і займається сільським господарством), ДЯ́ДЬКО розм., СЕЛЮ́К зневажл., МУЖИ́К заст., ГРЕЧКОСІ́Й заст., зневажл., ЦІПОВ'Я́З заст., ПОСПОЛИ́ТИЙ заст., ЗЕМЛЯНИ́Н заст., ХЛОП заст., ПОСЕЛЯ́НИН заст., ЧОРНОСО́ШНИК заст., ЦАРА́НИН діал. Важка хліборобська праця... Тим до неї ще змалечку привчають селяни дітей (Панас Мирний); Якийсь дядько віз конячиною в поле гній (П. Загребельний); Сама земля панові не родить — мужик робить (прислів'я); Юнак одразу спостеріг зневагу в цих панів до себе, До гречкосія мужика (С. Воскрекасенко); — І хто ж? Отой ціпов'яз має видерти в нього з-під носа ту землю? (М. Коцюбинський); — Нехай і міщанин, і посполитий, і козак стоїть за своє право (П. Куліш); — Та ми сюди на селище прийшли, у земляни пишемось любчівські (Марко Вовчок); Лубенські старости зігнали з села хлопів з плугами, звеліли виорати увесь двір (І. Нечуй-Левицький); Наскільки мені відомо, тут сидять найбідніші поселяни? (М. Стельмах); На тварину робочу обернули пани волоського царанина (І. Ле). — Пор. хліборо́б.

ХЛІБОРО́Б (селянин, який займається хліборобством), ЗЕМЛЕРО́Б, РІЛЬНИ́К, ХЛІБОДА́Р уроч., ГРЕЧКОСІ́Й заст., РАТА́Й заст., уроч., ОРА́Ч рідше. Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб; шість пар волів у його велося, два плуги орали на хліб (Марко Вовчок); (За кіньми) не один рільник засапався ідучи (І. Муратов); Оповідав солдатам хлібодар Василь.. про довгу подорож хлібних злаків через набухання зерен, сходи, кущення.. аж до запашних паляниць (В. Большак); Мої предки, полтавські гречкосії, орали.. степ, сіяли пшеницю (М. Чабанівський); І на вільних полях, в свою землю ратай Кине зерна добірного жита (М. Старицький); О, предків-диваків поріддя, серцю миле, Рибалки, ратаї, каменярі, співці (М. Рильський); — За нами спокійно жили орачі, бо ми боронили і вдень і вночі плоху гречкосійську породу (Леся Українка).