грип
ГРИП (інфекційна хвороба, яка вражає переважно органи дихання), ІНФЛЮЕ́НЦА (ІНФЛУЕ́НЦА) заст.; ІСПА́НКА (важка форма). — У нас фізик у школі захворів. Вірус. Азіатський грип (В. Кучер); Я якось чотири дні не виходила з хати через інфлуенцу (Леся Українка); Ці пасажири розвозили тиф і шлункові хвороби, сіяли сухоти й іспанку (П. Кочура).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- грип — грип іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- грип — -у, ч. Гостроінфекційна хвороба, що вражає перев. органи дихання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- грип — У, ч., комп. Вірус. На компі якийсь грип завівся. Словник сучасного українського сленгу
- грип — (франц. grippe, від російського хрип) гостроінфекційне захворювання, спричинюється вірусом, що буває кількох типів. Передається крапельно-повітряним шляхом. Словник іншомовних слів Мельничука
- грип — Гостра вірусна хвороба, спричинена вірусами г. (тип А, В і С); перебіг різний, від легкого до важкого (трапляються летальні випадки); кашель, нежить, лихоманка; бувають епідемії і навіть пандемії г. Універсальний словник-енциклопедія
- грип — ГРИП, у, ч. Гостроінфекційна хвороба, що вражає перев. органи дихання і супроводиться загальним отруєнням організму. СРСР увійшов до міжнародної організації по боротьбі з грипом (Наука.., 3,1959, 32); Кілька днів хворів Юрій Маценко грипом, але йому не лежалося (Автом., Щастя.., 1959, 160). Словник української мови в 11 томах
- грип — Грип, -па м. Птица, грифъ. На дереві грипенята, а грип, видно, полетів. Чуб. II. 327. Словник української мови Грінченка