дванадцятеро
ДВАНА́ДЦЯТЬ (кількість із 12 одиниць), ДВАНА́ДЦЯТЕРО збірн., ДВАНА́ДЦЯТКА розм., ДВАНА́ДЦЯТКО збірн. розм., ДЮ́ЖИНА заст., розм., ТУ́ЗІНЬ заст., розм. Попід стінами стояло дванадцять стільців (І. Нечуй-Левицький); — Оця каблучка всякого переверне в такого пацюка, що пробереться хоч скрізь дванадцятеро дверей, куди треба (П. Куліш); (Важкий:) Коли б на заклад, міг би з'їсти ще яєчню з дванадцятка яєць із салом (О. Досвітній); — До свого двадцятиліття юнак без особливої напруги опанував дюжину ручних ремесел (з журналу); — От попробували б ви на короварні попрацювати, та ще й руками без електрики — тузінь корів подоїти (В. Собко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дванадцятеро — двана́дцятеро числівник кількісний Орфографічний словник української мови
- дванадцятеро — -тьох, числ. кільк. Збірн. до дванадцять. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дванадцятеро — Двана́дцятеро, -ро́х, -ро́м, -рома́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дванадцятеро — ДВАНА́ДЦЯТЕРО, тьох, числ. кільк. Збірн. до двана́дцять. Іду я та й угляділа під лопухом дванадцятеро курячих яєць (Н.-Лев., III, 1956, 283); Мав дочок він для нас Аж дванадцятеро враз (Перв., Казка.., 1958, 35). Словник української мови в 11 томах
- дванадцятеро — Дванадцятеро чис. Двѣнадцать душъ, штукъ; дюжина. Була така жовна, мала дванадцятеро дітей, тії діти мали всі по дванадцатеро дітей, — скільки всіх було? Чуб. І. 139. Словник української мови Грінченка