двоєдушний

ЛИЦЕМІ́РНИЙ (який приховує свої справжні думки, почуття, наміри й т. ін.), НЕЩИ́РИЙ, БРЕХЛИ́ВИЙ, СЛИЗЬКИ́Й, ФАЛЬШИ́ВИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КРИВОДУ́ШНИЙ, КРИВОПРИСЯ́ЖНИЙ, КРУТІ́ЙСЬКИЙ, ДВОЛИ́КИЙ, ДВОЛИ́ЦИЙ, ДВОЛИ́ЧНИЙ рідко, ДВОЄДУ́ШНИЙ заст.; ОБЛУ́ДНИЙ, ОБЛУ́ДЛИВИЙ рідше (який під зовнішньою лагідністю приховує погані наміри). — Колись і мене (піп) назвав антихристом. — Невже антихристом?.. — сказав лицемірний Денис, ще й перехрестився (І. Нечуй-Левицький); Завжди нещирий, Олександр перший, не бажаючи ображати Барклая і Багратіона, обох призначив командуючими арміями (П. Кочура); Тяжкі переслідування одвертих ворогів та брехливих друзів не могли не втомити навіть цей (І. Франка) могутній дух (М. Рильський); Не злюбила його Докія. Не за ті цукерки, що дітям не дав, а за те, що якийсь він слизький був, дуже низько кланявся усім Чумакам (В. Кучер); — Ти здавна був кепський, не хочу казати — фальшивий пророк (І. Франко); Не клянись, що життя є виною тому, Що ти криводушний, Підступний, Лукавий, .. На світі є чесність І совість є, А ти за вигоди їх вирішив збути... (С. Воскрекасенко); Невже зрадив хан? Кривоприсяжний пес! Хоче в мутній воді половити рибки (Я. Качура); Ми всі цілком зневірились у щирість та совісність крутійського уряду (М. Коцюбинський); Вони (посли), бач, налякалися, що князь побачив їх дволичну гру (Юліан Опільський); Аристарх.. не такий ввічливий, як Мстислав, але, безперечно, не двоєдушний, щирий (В. Логвиненко); Розбещений, картинний і облудний, він засліпить дівчину своїми вишуканими словами (М. Чабанівський). — Пор. підсту́пний.