дебелішати

МІЦНІ́ТИ (ставати міцним, міцнішим), КРІ́ПНУТИ розм., ДЕБЕЛІ́ШАТИ розм.; МІЦНІ́ШАТИ, КРІ́ПШАТИ розм. (ставати, робитися міцнішим); ГЛИ́БШАТИ, РОСТИ́ (перев. про почуття). Вже втихла снігова буря і ще більш міцнів лютневий мороз (І. Ле); (Олеся:) Як кріпнуть і уміцняються мої сили!.. (М. Кропивницький); -. Овес.. Він ситніший за сіно. Від нього коні міцнішають (З. Тулуб); Насувалася ніч. Мороз кріпшав (М. Шеремет); Нудна тривога, мов дерево з насіння, росла в Маланчиній душі (М. Коцюбинський). — Пор. 1. міцни́й, 2. міцни́й, 3. міцни́й.

ТОВСТІ́ТИ (про людину — ставати товстим, товстішим), ГРУБІ́ТИ (ГРУ́БНУТИ), ГЛА́ДНУТИ, ПОВНІ́ТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИПО́ВНЮВАТИСЯ, ОКРУ́ГЛЮВАТИСЯ (ОКРУГЛЯ́ТИСЯ) розм., ПУ́ХНУТИ розм., РОЗПУХА́ТИ розм., РОЗБУХА́ТИ розм., НАЛИВА́ТИСЯ розм.; ТОВСТІ́ШАТИ (ТО́ВЩАТИ), ГРУБІ́ШАТИ (ГРУ́БШАТИ), ГЛА́ДШАТИ, ПОВНІ́ШАТИ, ДЕБЕ́ЛІШАТИ розм., КРУГЛІ́ШАТИ розм., ЖИРІ́ТИ розм., РОЗРОСТА́ТИСЯ розм. (ставати товстішим). — Док.: потовсті́ти, розтовсті́ти, погрубі́ти, поповні́ти, розповні́ти, попра́витися, ви́повнитися, округли́тися, упа́стися зневажл. розпу́хнути, розбу́хнути, нали́тися, потовсті́шати, пото́вщати, погрубі́шати, погру́бшати, погла́дшати, розгла́днути, розгла́дшати рідше поповні́шати, покруглі́шати, розжирі́ти, ожирі́ти, розрости́ся, роздобріти розм. (Надія:) Ні, ні, тільки не борщу! І так уже й товстіти почала... (З. Мороз); Як стеменна попівна, вона зараз, як віддалася, то й почала грубіти (Марко Вовчок); — Тут від самого повітря повніють (О. Гончар); На очах усіх баба почала поправлятися, повнішати й молодшати (Ю. Смолич); Пройшло вже три роки, як вони побрались, але Настя, мов дівчина, тільки виповнилась, округлилась (І. Рябокляч); "Упаслася, як льоха!" — думала собі Гандзя про Пазю... (Лесь Мартович); Йосипенко постарів уже, розпух, роздобрів (Панас Мирний); Соломія наливалася салом, ставала пишною (В. Кучер); Змарнів Йосип, постарів, аж зігнувся мов, а вона — нівроку: молодіє та все товщає (Панас Мирний); (Гапка:) Невістка гладшає та баглаї годує, а свекруха працює (М. Кропивницький); Бідняки потіють, а пани жиріють (приказка); Вона б ще її (одежину) шанувала, та трохи сама розрослась, що вже не надягти (А. Свидницький). — Пор. 2. товсти́й.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дебелішати — дебелі́шати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. дебелішати — -аю, -аєш, недок., розм. Ставати більш дебелим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дебелішати — ДЕБЕЛІ́ШАТИ, аю, аєш, недок., розм. Ставати більш дебелим. Словник української мови в 11 томах