дзеленькотіти

ДЗЕ́НЬКАТИ (видавати короткі дзвінкі звуки при ударах, струсі; викликати такі звуки ударами по склу, металу і т. ін.), ДЗВЯ́КАТИ, БРЕ́НЬКАТИ (БРИ́НЬКАТИ), ДЗЕЛЕ́НЬКАТИ, ДЗЕНЬКОТІ́ТИ (ДЗЕНЬКОТА́ТИ) підсил., БРЕНЬКОТІ́ТИ (БРЕНЬКОТА́ТИ) підсил., ДЗЕЛЕНЬКОТІ́ТИ (ДЗЕЛЕНЬКОТА́ТИ) підсил., ДРЕ́НЬКАТИ розм., ДЗВЕ́НЬКАТИ розм., ДЗВЕНЬКОТІ́ТИ підсил. розм., ЦЕ́НЬКАТИ розм. — Док.: дзе́нькнути, дзвя́кнути, бре́нькнути (бри́нькнути), дзеле́нькнути, дре́нькнути, дзве́нькнути, це́нькнути. Дзенькають клепані коси (П. Воронько); Ніна.. відійшла до шафи, дзенькаючи посудом (С. Журахович); Над ким ті сурми плакали? Чого тарілки дзвякали? (П. Тичина); Раптом бренькає раз і другий струна (Ю. Яновський); Коротко й тривожно дзеленькнув дзвінок (А. Дімаров); Цап на цимбалах паличками І брязкотить, і дзенькотить (Л. Глібов); По левадах бренькотіли коси (І. Франко); Двері дрижали, а вікна дзеленькотіли, неначе від бурі (Лесь Мартович); Стара шастала по хаті, стогнала, дренькала якимись посудинами (І. Франко); Десь за стіною дзвенькнув дзвінок (С. Чорнобривець); Поміж жовті смуги ліхтарень і.. шиб дзвенькотять дзвіночки (Ірина Вільде); Тінь-тінь-тінь-тінь — ценькають ножички, блискає голка (І. Франко). — Пор. бряжча́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзеленькотіти — дзеленькотіти: дребезжать [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. дзеленькотіти — дзеленькоті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. дзеленькотіти — -очу, -отиш і дзеленькотати, -очу, -очеш, недок. Підсил. до дзеленькати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дзеленькотіти — див. звучати Словник синонімів Вусика
  5. дзеленькотіти — ДЗЕЛЕНЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ДЗЕЛЕНЬКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок. Підсил. до дзеле́нькати. Галуззя, грушки шморгало у вікна, а шибки дзеленькотіли (Стеф. І, 1949, 87); Сіпає дзвінка [Мефістофель], що дзеленькоче.., аж стіни задрижали (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 268). Словник української мови в 11 томах
  6. дзеленькотіти — Дзеленькоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. Звенѣть. Словник української мови Грінченка