1. Словник синонімів української мови

дзинчати

ДЗВЕНІ́ТИ (видавати або утворювати чим-небудь високий, протяжний металевий звук), БРИНІ́ТИ, ДЗЕЛЕНЧА́ТИ, БРИНЬЧА́ТИ, ДЗИНЧА́ТИ розм. (перев. про скло, посуд тощо). Хакають пилки і дзвенить сокира (Ю. Яновський); В унісон пісні вряди-годи бриніла тільки балалайка (Г. Косинка); Шибки тихо й жалібно дзеленчать (О. Донченко); Десь у далекій кухні бриньчали стиха струни бандури (О. Ільченко); Голосно дзинчали чарочки (Панас Мирний). — Пор. 1. деренча́ти.

ДЗИЖЧА́ТИ (перев. про комах — видавати одноманітні тремтливі звуки при польоті, швидкому рухові), ЗУМКОТІ́ТИ, ДЗВЕНІ́ТИ, ДЗИНЧА́ТИ розм., ДЗУМІ́ТИ розм.; БРИНІ́ТИ, ДЗЕЛЕНЧА́ТИ розм. (дзвінко); ФУРЧА́ТИ розм., ХУРЧА́ТИ розм. (глухо); ГУДІ́ТИ, ГУСТИ́, ДЖМЕЛІ́ТИ розм. (низько); ДЗИ́ЗКАТИ розм. (швидко пролітаючи). — Док.: дзи́знути (дзи́ґнути). Дзижчить мошка над скошеними травами (Г. Хоткевич); Мухи зумкотіли (В. Стефаник); Дзвеніли комарі кришталевим дзвоном (З. Тулуб); Комарик молодий своє дзинчить: — Мене не настрашить (Лев) (Л. Глібов); Комарі жадібно накинулись на юнака. Вони гули, співали, дзуміли на тисячу ладів (О. Донченко); Над Семеновою головою бриніли комарі дивними голосами (Лесь Мартович); Мухи дзеленчать, і в'ються, і чорніють (М. Рильський); Неначе велетенський джміль, фурчить веретено (М. Стельмах); У другій кімнаті гуділа кліматична установка і хурчав млинок витяжки (Ю. Мушкетик); Не гуди, мухо, коло обуха (прислів'я); Кулі джмеліли поверх голів, настирливі, мов мухи (Я. Качура); Над вухом дзизнув.. комар (Г. Епік).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзинчати — дзинча́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. дзинчати — -чить, недок., розм. Те саме, що дзижчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзинчати — див. дзижчати Словник синонімів Вусика
  4. дзинчати — ДЗИНЧА́ТИ, чи́ть, недок., розм. Те саме, що дзижча́ти. Комарик молодий своє дзинчить: «Мене не настрашить, Нехай хоч як хвостом [Лев] молотить» (Гл., Вибр., 1957, 179); Голосно дзинчали чарочки; ясно грали у людей очі (Мирний, III, 1954, 85). Словник української мови в 11 томах
  5. дзинчати — Дзинчати, -чу, -чиш гл. = 1) дзижчати. 2) = брязчати. Голосно дзинчали чарочки. Мир. Пов. ІІ. 61. Словник української мови Грінченка