доводитися
I. ДОВО́ДИТИСЯ (бути необхідним, неминучим або можливим у зв'язку з певними обставинами), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ПРИВО́ДИТИСЯ частіше док., ВИПАДА́ТИ, ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ розм., ПРИХО́ДИТИ розм. рідше, УПАДА́ТИСЯ (ВПАДА́ТИСЯ) розм. рідше. — Док.: довести́ся, тра́питися, привести́ся, ви́пасти, припа́сти, прийти́ся, прийти́, упа́стися (впа́стися). Чого-то я не чув, чого-то я не бачив? Чого не траплялось, чого не доводилось! (Марко Вовчок); На ранок уже й не підвелася (Катря). Отак не привелося й Юхима вийти виряджати (А. Головко); — Розлучають нас, — підійшов прощатися Микита. — Випадає нам першим пороху понюхати (Григорій Тютюнник); (Мефістофель:) Глядіть, на тих стрімчастих скелях Героям трудно припада! (переклад М. Лукаша); Їй уперше приходилося клопотатися подорожніми справами (Леся Українка); Тепер так їй було прийшло: якби можна, крізь землю й провалилась або забігла куди, щоб і не дивитись на сього боярина (Г. Квітка-Основ'яненко); — А чи упадеться нам цієї пшениці хоч покуштувати? Пан продасть усю пшеницю... (Л. Яновська).
II. ДОВО́ДИТИСЯ кому ким (про спорідненість, свояцтво тощо), БУ́ТИ ким, за кого, МА́ТИСЯ розм. Ся Кошицька.. доводилась якоюсь своячкою — не знаю, чи мойому батькові, чи матері (І. Франко); — Я вже вам буду бавити маленького Андрійка, буду йому за няньку (М. Коцюбинський); Він забув, що батьком мався цій дівці (І. Ле).
Значення в інших словниках
- доводитися — дово́дитися 1 дієслово недоконаного виду бути необхідним безос. дово́дитися 2 дієслово недоконаного виду про спорідненість доводи́тися дієслово доконаного виду водячи, зазнати неприємностей Орфографічний словник української мови
- доводитися — I [доводиетиес'а] -оджус'а, -диес':а, -диец':а, -д'ац':а; нак. -одз'с'а, -од'теис'а, недок. (бути спорідненим) II [доводитиес'а] -воуджус'а, -одиес':а, -одиец':а, -од'ац':а; нак. -дис'а, -воуд'іц':а, док. (водячи, зазнати неприємностей) Орфоепічний словник української мови
- доводитися — I -иться, недок., довестися, -едеться, док., безос. Бути необхідним, неминучим у зв'язку з певними обставинами. || Мати можливість. II -джуся, -дишся, недок. 1》 ким. Бути комусь ким-небудь (про спорідненість, свояцтво). 2》 Пас. до доводити 1-4), 6). Великий тлумачний словник сучасної мови
- доводитися — ДОВО́ДИТИСЯ¹, иться, недок., ДОВЕСТИ́СЯ, еде́ться, док., безос. Бути необхідним, неминучим у зв’язку з певними обставинами. Часом їй доводилось продиратися через таку гущину, що вона ледве пролазила (Коцюб. Словник української мови в 11 томах