довід

ДО́ВІД (певне міркування або факт, що наводиться, щоб ствердити істинність чогось), ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, СВІ́ДЧЕННЯ, ПОСВІ́ДЧЕННЯ рідше, АРГУМЕ́НТ книжн., РЕЗО́Н розм., ПРИТИ́КА розм.; ДО́КАЗ (перев. фактичний, речовий). Без ніякого доводу його обвинувачено в страшному злочинстві, зганьблено, закинуто в тюрму (І. Франко); Зовнішня краса світу в його (П. Тичини) поезії виступає як підтвердження душевної краси людини (А. Малишко); — В людській натурі є потяг до ідеальних гармоній — свідченням тому хоча б математика, логіка, музика(О. Гончар); Біографічні дані нічого не додають, а служать хіба документом, посвідченням правильності передачі автором ідеології свого класу (В. Еллан); З великим-великим трудом, випадково напавши на якісь переконуючі аргументи, удалося йому нарешті сяк-так заспокоїти побратимів (Г. Хоткевич); Шкода мою вам гальмувати помсту. Холодні тут резони не поможуть (переклад П. Куліша); Баби раді, що зорудували з моєї притики своє діло (в адвоката), просять мене на могорич (Лесь Мартович); Крім Джмелика, було заарештовано чоловік вісім хуторян, яких через тиждень, за відсутністю доказів, випустили (Григорій Тютюнник). — Пор. I. 1. підста́ва.

I. ПІДСТА́ВА (розумне обґрунтування чогось), РА́ЦІЯ, СЕНС, ГЛУЗД, РЕЗО́Н розм. Не було найменших підстав це зборище випадкових людей вважати за правомочний з'їзд (А. Головко); — Жукова мені заявила,.. що немає ніякої рації займатися перевихованням Гайдая (О. Донченко); В словах Сидорука є певний сенс (Ю. Бедзик); (Анна:) Скажіть, навіщо втікати нам тепер? Який в тім глузд? (Леся Українка); Буває ж, наприклад, що люди рішуче доламують речі, котрі не дуже навіть непоправно надломилися. А який — коли збоку оцінювати — в цьому резон? (Н. Тихий). — Пор. I. до́від, 1. при́від.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довід — до́від іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. довід — ДОВІД – ДОКАЗ Довід, -воду. Певне міркування, Думка або факт, які наводяться для того, щоб довести щось; аргумент. Його значно заспокоїли Соломіїні доводи (М. Літературне слововживання
  3. довід — До́від. 1. Доказ, аргумент. Бо для кого наведений тут урядовий акт не є доводом, того не переконають і 50 ліпших подібних випадків (Б., 1895, 6, 2). 2. Документальне свідчення, підтвердження. Українська літературна мова на Буковині
  4. довід — -воду, ч. Певне міркування або факт, що наводиться як доказ чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. довід — див. аргумент Словник синонімів Вусика
  6. довід — Закінчена послідовність висловлювань, яка обґрунтовує правильність даного твердження; також результат чинності доведення. Універсальний словник-енциклопедія
  7. довід — До́від, -воду, -водові; -води, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. довід — ДО́ВІД, воду, ч. Певне міркування або факт, що наводиться як доказ чого-небудь. Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькові скорботи (Мирний, III, 1954, 67)... Словник української мови в 11 томах
  9. довід — I. Довід, -воду м. 1) Доказательство, доводъ. Доводами доведений. Що казати перед громадою, які доводи давати. Мир. Пов. І. 160. Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькови скорботи. Мир. Пов. ІІ. 42. Словник української мови Грінченка