1. Словник синонімів української мови

додільний

ДО́ВГИЙ (який має велику довжину), ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ННИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ПРЕДО́ВГИЙ підсил. розм.; ДОВГУВА́ТИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙ розм. (досить або надто довгий); ДОЗЕ́МНИЙ розм., ДОДІ́ЛЬНИЙ розм., ДО П'ЯТ (АЖ СА́МИХ П'ЯТ) розм., ПО П'Я́ТИ (АЖ СА́МІ П'Я́ТИ) розм. (перев. про одяг — до самої землі). Десять довгих-предовгих скирт пшениці стояло вподовж току (І. Нечуй-Левицький); Колодязь був глибоченний, з довжелезним журавлем (Л. Дмитерко); Свити в мене катма!.. вибиратиму довженну та широку... (Г. Квітка-Основ'яненко); Він прискочив хижим бісом І сягнув довжезним списом (І. Франко); Галіфе, правда, трохи довгуваті. Але то не біда. Можна підкоротити (Григорій Тютюнник); Тонкі уста, довгенький носик і лагідні сірі очі мали наче журливий вигляд (Олена Пчілка); Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка (А. Свидницький); Чого нема в мене в скрині? Шість сорочок додільних материних, тонких, наче золотом вигаптуваних, та дванадцять розхожих (Ганна Барвінок); У дворі просувається якась дивовижна фігура. Щось цибате, в довгій, аж до п'ят свитині (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. додільний — доді́льний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. додільний — -а, -е, розм. 1》 Довгий, до самої долівки, викроєний з суцільного шматка тканини (перев. полотна). 2》 рідко. Високої якості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. додільний — див. умілий Словник синонімів Вусика
  4. додільний — Доді́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. додільний — ДОДІ́ЛЬНИЙ, а, е, розм. 1. Довгий, до самої долівки, викроєний з суцільного шматка матерії (перев. полотна). Мати у білій сорочці додільній, білою хусткою зав’язана, лежить на лавці (Вовчок, VI, 1956, 225); Додільна сорочка з вставкою... Словник української мови в 11 томах