дозрівати

ВИЗРІВА́ТИ (остаточно оформлюватися — про думки, рішення тощо), ДОЗРІВА́ТИ, ВИСТИГА́ТИ, ДОСТИГА́ТИ. — Док.: ви́зріти, дозрі́ти, ви́стигнути, ви́стигти, дости́гти, дости́гнути. В його (Довбушевій) голові уже визрівали плани нових походів (В. Гжицький); У відлюдній тишині мислі мої.. дозрівали і кріпилися (І. Франко); Коли через два дні підвівся, в нього вистигло рішення (Л. Смілянський); Думка ця достигла і скристалізувалася за секунду (Ірина Вільде).

ДОЗРІВА́ТИ (ставати фізично і духовно зрілим), ЗРІ́ТИ, ДОРО́СЛІШАТИ, СТА́РШАТИ, ФОРМУВА́ТИСЯ, ПРИСПІВА́ТИ розм., ОПЕРЯ́ТИСЯ (ОПЕ́РЮВАТИСЯ) розм. — Док.: дозрі́ти, подоро́слішати, подорослі́ти, поста́ршати, сформува́тися, приспі́ти (приспі́нути рідше), опіри́тися, опери́тися. Учнів по закінченні школи посилали на учителювання в тій надії, що там за працею самі дозрівають (С. Васильченко); Сучасні молодята.. швидко ростуть, хутко зріють, швидесенько захоплюються (О. Бердник); На очах ніби стала (Надійка) дорослішати. Почала сумлінно вчитися в школі (В. Козаченко); — Молодий був дурний, а постаршав, за розум узявся (Панас Мирний); (Кукса:) От старша дочка, Оришка, та вже й зовсім приспіла, до парубків аж горить... (М. Кропивницький); З тобою Єдинеє добро було — Твоє дитя, поки росло... Оперилось, і ти осталась Стара і немощна (Т. Шевченко).

I. СТИ́ГНУТИ (про плоди рослин — досягти зрілості), ДОСТИГА́ТИ, ЗРІ́ТИ, ДОЗРІВА́ТИ, СПІ́ТИ, ДОСПІВА́ТИ, ВИСТИГА́ТИ, ВИЗРІВА́ТИ, ВИСПІВА́ТИ, ПОСПІВА́ТИ, НАСТИГА́ТИ, ПОСТИГА́ТИ розм., НАСПІВА́ТИ розм., СПІЛІ́ТИ розм., ДОСТО́ЮВАТИ розм.; ПРИСТИГА́ТИ розм., ПРИСПІВА́ТИ розм. (ставати майже стиглим); НАЛИВА́ТИСЯ (також із сл. соком); НАБРО́ЩУВАТИСЯ (про колоски); ДОХО́ДИТИ, ВЛЕ́ЖУВАТИСЯ (УЛЕ́ЖУВАТИСЯ) (про фрукти, овочі — перев. після збору). — Док.: дости́гнути, дости́гти, дозрі́ти, доспі́ти, ви́стигнути, ви́стигти, ви́зріти, ви́спіти, поспі́ти, насти́гнути, насти́гти, пости́гнути, пости́гти, наспі́ти, досто́яти, присти́гнути, присти́гти, приспі́ти (приспі́нути), нали́тися, набрости́тися, дійти́, вле́жатися (уле́жатися). Прохожий спиниться послухати, як я Тут награю в ті дні, як стигнуть виногрона (М. Зеров); Починалась косовиця та грабовиця, а тим часом достиг і ранній ячмінь (І. Нечуй-Левицький); Зріють вишні і черешні (В. Сосюра); Навколо дозрівало жито (Ю. Збанацький); Коли ж виспіє садовина, то Роман і не вилазить звідтіля од ранку до ночі (С. Васильченко); Наливаються хліба, а там і озирнутись не встигнеш, настигнуть жнива (О. Донченко); Слава Богу, у нас в цьому році і хліб є, і сало, і молоко. Вишні он скоро приспіють (Григорій Тютюнник); У ячмені колос набростився (Словник Б. Грінченка); Вересень заповідається теплий і сухий.. Дійдуть помідори, соняшники, квасоля (Ірина Вільде).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дозрівати — дозріва́ти 1 дієслово недоконаного виду ставати стиглим, зрілим дозріва́ти 2 дієслово недоконаного виду бачити, дивитися рідко Орфографічний словник української мови
  2. дозрівати — Достигати, доспівати, визрівати, зріти <3 ос. од. зріє>; (- зібрані овочі) доходити; Р. док. від ЗРІТИ <3 ос. од. зрить>. Словник синонімів Караванського
  3. дозрівати — I -аю, -аєш, недок., дозріти, -ію, -ієш, док. 1》 Ставати стиглим, спілим. 2》 Ставати фізично і духовно зрілим (про людину). || для чого, рідше до чого, перен. Ставати готовим, підготовленим до чого-небудь. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дозрівати — див. спіти Словник чужослів Павло Штепа
  5. дозрівати — Визрівати, вилежуватися (про фрукти), доспівати, достигати, жовтіти (про абрикоси), м'якшати (про груші), наливатися, половіти (про хліба), поспівати, рожевіти (про черешні), синіти (про ожину, сливи), спіліти, спілішати, спіти, стигнути... Словник синонімів Вусика
  6. дозрівати — ДОЗРІВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ДОЗРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Ставати стиглим, спілим. Там, де йшов в атаку батальйон, дозріває, повниться пшениця (Гонч., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  7. дозрівати — Дозріва́ти, -ва́ю, -єш гл. Видѣть, узрѣвать. І сонця правди дозрівать в німецькі землі, у чужиї претеся знову. Шевч. 211. Словник української мови Грінченка