документ

ДОКУМЕ́НТ (офіційний, діловий), ПАПІ́Р розм., ПАПІРЕ́ЦЬ ірон., ПАПІ́РЧИК ірон., БУМА́ГА (БОМА́ГА) розм., заст., КА́РТА зах.; ЛИСТ (перев. для записування якихось відомостей). — Цей.. документ дає тобі право жебрати по всій волості.. Зупинить тебе стражник чи урядник, ти й покажеш цю бомагу (М. Стельмах); Мічурін злякано відсахнувся від простягнутого йому документа. — Ти збожеволів! Як же буде із звітністю? Я заплутаюсь у папірцях і піду під суд! (О. Довженко); — А якого ж ти роду? Де твої бумаги родові? (Марко Вовчок); Легітимаційну карту й карту до голосування запхав (Панько) у пазуху (Лесь Мартович); Обліковий лист; Виконавчий лист.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. документ — докуме́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. документ — Передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно, відео, фотоплівці або на іншому носієві. англ. document; нім. Dokument n -(e)s, -e; угор. irat; рос. документ. Словник із соціальної роботи
  3. документ — (діловий) акт, протокол, офіційний папір, іст. грамота; (особистий) посвідчення, посвідка, пашпорт, сов. паспорт, г. виказка; У ФР. книжка, книжечка i style="color:green">н. Словник синонімів Караванського
  4. документ — [документ] -нта, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  5. документ — -а, ч. 1》 Діловий папір, що посвідчує певний юридичний факт, підтверджує право на що-небудь, служить доказом чого-небудь. || Все те, що підтверджує що-небудь. Оборотні документи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. документ — син. аусвайс, ксива. Словник жарґонної лексики української мови
  7. документ — докуме́нт (від лат. documentum – повчальний приклад, взірець, доказ) 1. Матеріальний об’єкт, в якому міститься та або інша інформація, призначений для передачі її у часі й просторі (напр., фотоплівка, перфокарта). Словник іншомовних слів Мельничука
  8. документ — У науці — матеріальний предмет, що засвідчує факт, явище або людську думку; розрізняють д. літературні (книги, часописи) і нелітературні (напр. Універсальний словник-енциклопедія
  9. документ — Доку́ме́нт, -ту, -тові, в -нті; -ме́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. документ — ДОКУМЕ́НТ, а, ч. 1. Діловий папір, що посвідчує певний юридичний факт, підтверджує право на що-небудь, служить доказом чого-небудь. Старий трохи вгамувався, показав нам.. документ на шляхетство (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  11. документ — рос. документ (від латин. documentum — повчальний) — 1. Діловий папір, який юридичне засвідчує певні права його власників, певні факти, події. 2. Інформація, відомості, дані, зафіксовані на папері, фотоплівці, магнітному диску, що мають офіційний характер. Eкономічна енциклопедія