досягти

ДОБРА́ТИСЯ (ДІБРА́ТИСЯ рідше) (прибути кудись, часто переборюючи труднощі), ДІСТА́ТИСЯ, ДОБУ́ТИСЯ, ПРИБИ́ТИСЯ, ДОБИ́ТИСЯ розм., ДОСТА́ТИСЯ розм., ДОПРА́ВИТИСЯ розм., ДОПА́СТИ діал.; ПРОНИ́КНУТИ, ДОСЯГТИ́ (ДОСЯГНУ́ТИ) чого, ОСЯГТИ́ (ОСЯГНУ́ТИ) що, чого (у важкодоступне або віддалене місце); ДОТЯГТИ́СЯ (ДОТЯГНУ́ТИСЯ), ДОТЯГТИ́ (ДОТЯГНУ́ТИ) розм., ДОЛІ́ЗТИ розм., ДОПОВЗТИ́ розм., ДОВОЛОКТИ́СЯ розм., ДОВОЛОЧИ́ТИСЯ розм. рідше, ДОП'Я́СТИСЯ (ДОПНУ́ТИСЯ) розм., ДОВАЛИ́ТИСЯ розм., ДОВОЛОКТИ́ НО́ГИ розм., ДОПХА́ТИСЯ розм., ДОЧА́ПАТИ розм., ДОЧВАЛА́ТИ розм., ДОЧО́ВГАТИ розм. (поволі, насилу); ДОМА́ЦАТИСЯ розм. (наосліп). — Недок.: добира́тися, дістава́тися, добува́тися, прибива́тися, добива́тися, достава́тися, доправля́тися, проника́ти, досяга́ти, осяга́ти, дотяга́тися (дотя́гуватися), дотяга́ти (дотя́гувати), дола́зити, доповза́ти, доволіка́тися, дова́люватися, доволіка́ти но́ги, дома́цуватися. Бредучи по пояс у снігу попід парканом помацки, в темряві, добрались до першого провулка (А. Головко); Я пройшов через колгоспний сад, перебрів коноплянище і дістався лугу (В. Дрозд); Наморений спекою, натомлений безугавним гудінням дротів, врешті добувся я до ріки (Ю. Мушкетик); Він прибився нарешті до цього дивного суходолу, як Робінзон, рокований на незвичайні пригоди (В. Підмогильний); (Дід:) Насилу добились: б'є, мете, крутить, щоб ти знав (М. Куліш); Не знав (Чіпка), коли й у село прийшов, як і додому достався... (Панас Мирний); — Ми з Лавриком і самі якось доправимося до батька (І. Вирган); Допали криниці, та боржій, сповнивши відра, додому побрались (Марко Вовчок); Спробуємо проникнути в ще глухіші тайгові сопки. Піднімемось у верхів'я Сіхоте-Аліня (О. Довженко); Нарешті ми досягли берегів Пао. Прекрасна бухта, похилий берег (Ю. Яновський); Максим з козаками досягнув берега і зайняв спуск до переправи (Н. Рибак); Орел, осягши скельної вершини, Дивиться зневажно на малі тварини (Я. Щоголів); У Львові мені було дуже погано, але я старався підбадьоритися.. і якось дотягтися до Києва, перемагаючи себе (М. Коцюбинський); Дотягнувшись до води, він упав над нею, став пожадливо, по-собачому хлебтати (О. Гончар); На превелику силу ми дотягли додому (збірник "Народні оповідання"); Поки долізли додому, то й себе не чули, аж у серце кололо (А. Тесленко); Через превелику силу, мов рачки, доповзла (Ївга) до города (Г. Квітка-Основ'яненко); Поки ми з Городка доволоклися на ніч до Тулиголов, то здавалося, що у нас ноги і всі кістки були попереломлювані (І. Франко); Білозерський лісами та яругами пішки доп'явся до Сокиринець (Ф. Бурлака); — А вже коли козаки допнуться корабля, ніколи йому не втекти (П. Панч); Мені дай зараз за роботу, То я приймуся мусовать, Як нам до пекла довалитись І там на мертвих подивитись (І. Котляревський); А із Криму чоловік Ледве ноги доволік (Т. Шевченко); Вже півні співали вдруге, Як до брами він допхався, Ввесь аж мокрий від натуги (В. Самійленко); — Саме в заметіль вирвався; по коліна у воді, додому насилу дочапав (М. Стельмах); Мокрий як хлющ, я ледве дочвалав крізь водяну запону до хати (Б. Антоненко-Давидович); Дочовгавши аж на світанку до села, пішла (Горленко) зразу ж до Якова Петровича (Є. Кротевич); Хапаючись за палицю, домацалася я якнайшвидшим кроком на двір (О. Кобилянська).

ДОНО́СИТИСЯ (про звуки, запахи та ін. — ставати чутним, відчутним), ДОЛІТА́ТИ, ДОХО́ДИТИ, ДОЛИНА́ТИ, ДОСЯГА́ТИ, ПРИНО́СИТИСЯ розм., ПРИЛІТА́ТИ розм., ПРИБИВА́ТИСЯ розм., ДОБІГА́ТИ розм., НАДЛІТА́ТИ розм.; ПРОНИКА́ТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ розм. (крізь якісь перепони); ДОПЛИВА́ТИ, НАПЛИВА́ТИ (повільно поширюючись); НАЗДОГАНЯ́ТИ кого, що, розм. (слідом за кимсь, чимсь); ДОКО́ЧУВАТИСЯ (про сильні, розкотисті звуки); ПРОКРАДА́ТИСЯ (ледве чутися). — Док.: донести́ся, долеті́ти, дійти́, доли́нути, прили́нути поет. досягти́ (досягну́ти), принести́ся, прилеті́ти, приби́тися, добі́гти, надлеті́ти, прони́кнути, проби́тися, проде́ртися (продра́тися), допливти́ (доплисти́), напливти́ (наплисти́) (напли́нути), наздогна́ти, докоти́тися, прокра́стися. Невідомо звідки ледве-ледве доноситься трембітання... (Г. Хоткевич); Від лісу тягло свіжим настоєм живиці та долітали лункі удари сокири (Ю. Збанацький); У сіни через зачинені двері доходив чийсь голос, товстий, навіть трохи сердитий (І. Нечуй-Левицький); З кухні долинає тихе глипання примуса та ледве вловимий запах чогось дуже смачного (Ю. Шовкопляс); З-над хмар часом прилине Прощання з літом журавлине (П. Тичина); Канделябр на дві свічі тускло горить. Світлу не сила досягти навіть чверті кабінету (М. Хвильовий); З дому чути тихий стук посуди, Клаптик пісні з поля прилетів... (М. Рильський); Далекі дівочі голоси прибились до Степаниди (М. Стельмах); — Пилипку! сину мій!.. — гукала вона на бігу, думаючи, що це гукання раніш від неї добіжить до сина (Панас Мирний); Слухає (Микула), чи не надлетить з темного поля крик такий, що мертвих збудить (О. Маковей); Крізь стіни в кімнату проникали приглушені звуки музики (С. Чорнобривець); Дзвонили до вечерні: срібні дзвоники пробивалися до палацу, розкочуючись тихим сумом і журбою (П. Кочура); Від часу до часу продирався воздухом розпучливий викрик напівзбожеволілої матері (О. Кобилянська); Звідкись допливає терпкий дух материнки (В. Бабляк); Наплива з зелених полонин поміж смерек мелодія флояри (В. Сосюра); Цей покрик лунав усюди, він долітав згори, він наздоганяв, він нісся назустріч з хуртовиною (О. Донченко); До Максима докотилось рокотіння важких кулеметів (І. Багряний); У щілини вікон прокрадалося виття завірюхи (І. Ле і О. Левада).

ЗДОБУВА́ТИ (наполегливою працею, власними зусиллями досягати чого-небудь), ДОБУВА́ТИ, ВИБО́РЮВАТИ, ДОСЯГА́ТИ, ДОБИВА́ТИСЯ, ОСЯГА́ТИ, СЯГА́ТИ, ЗАВОЙО́ВУВАТИ, ЗАСЯГА́ТИ розм., ДОБУВА́ТИСЯ розм.; ПРИДБАВА́ТИ (перев. силу, славу, популярність). — Док.: здобу́ти, добу́ти, ви́бороти, досягти́, досягну́ти, доби́тися, осягну́ти, осягти́, завоюва́ти, засягти́, засягну́ти, добу́тися, доско́чити розм. придба́ти. Цей маєточок старий Мартович здобув своєю солідною працею без нічиєї кривди (В. Стефаник); Коли Лукія закінчила школу, вчителі теж радили їй добувати вищу освіту (П. Панч); (Річард:) Я досяг, чого хотів (Леся Українка); Самійло Овсійович знає, як завойовувати популярність серед хворих, пошану — серед молодих колег і.. старших товаришів (Ю. Шовкопляс); Через ту роботу він засягне свого щастя (Панас Мирний); Ростіть, цвітіть і добувайтесь долі, Аби не знать ні ґвалту, ні неволі (М. Старицький); Невмирущу славу придбав собі Шевченко не малюванням, а своїми віршами (Панас Мирний). — Пор. 1. добива́тися, 1. набу́ти.