1. Словник синонімів української мови

доця

ДОЧКА́ (особа жіночої статі стосовно своїх батьків; також пестливе звертання старшої особи до молодої жінки, дівчини), ДО́НЬКА розм., ДО́НЯ розм., пестл., ДО́ЦЯ розм., пестл., ДІ́ВКА діал. — Може ще заснеш на моїй постелі, доню?.. — кладучи дочку, казала мати (Панас Мирний); Стара Морозиха піклувалася все: — Може б ти, дочко, прилягла трохи? — Е, ні, тітко (А. Головко); Була тиха бесіда тихим вечором у батька з донькою (Г. Хоткевич); Питається (наймичка): — Доню Катерино! Чи ще Марко не приїхав? (Т. Шевченко); Підійшли й полільниці, поздоровкались, пристояли. Чорнява й питає: — Хто ти є, доцю, відкіля? (І. Вирган); Був один цар, котрий мав дівку і три хлопці (казка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доця — до́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. доця — -і, ж., пестл. 1》 Те саме, що дочка 1). 2》 Звертання літньої людини до молодої жінки або дівчини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доця — див. дитина Словник синонімів Вусика
  4. доця — ма́мина до́нечка (до́ця). Зніжена, примхлива, розпещена дівчина. Ксеня не була маминою донечкою, вона мала й свої погляди і досить певний і своєрідний характер (С. Голованівський). Фразеологічний словник української мови
  5. доця — ДО́ЦЯ, і, ж., пестл. 1. Те саме, що дочка́ 1. — Не руш, доцю, Костіка.. — умовляє дівчинку мама (Петльов., Хотинці, 1949, 10); З машини й справді виходила її доця, одягнена сьогодні в нову світло-голубу сукню (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 69). Словник української мови в 11 томах
  6. доця — Доця, -ці ж. ласк. отъ дочка. Ох, доцю, ти моя голубко! Котл. Ен. І. 13. Словник української мови Грінченка