дріб

I. ДІ́ТИ (маленькі дівчатка й хлопчики), МАЛЕ́ЧА, ДІТВОРА́ розм., ДІТЛАХИ́ розм., ДІТЛАШНЯ́ розм., ДИТИНЧА́ТА розм., ДРІБНО́ТА розм., ДРІ́Б'ЯЗОК розм., ДРОБИНА́ розм., МІЛКОТА́ розм., ДІТИ́СЬКА розм., МА́ЛЕЧ діал., БАХУРНЯ́ діал., ДРІБ діал.; НЕБОЖА́ТА пестл. (у зверненні старшого до молодших). Школа стояла на центральній садибі, і діти з Вишеньок навчалися тут. Малечу возив спеціальний автобусик (В. Дарда); Біжить весела дітвора зі школи (Д. Павличко); На стадіоні в парку дітлахи грали в футбол (Є. Гуцало); Пошкутильгав (секретар) до вікна, видивляючись на дітлашню в скверику (В. Большак); Матерів світлішають обличчя, і сіяють очі дитинчат (В. Сосюра); Тільки він ступив на подвір'я, як за ним вискочили діти — вся дрібнота (М. Чабанівський); Дома десь там діти, дріб'язок голодний чекає на неї (Д. Бедзик); — Погляди лишень, моя дробина зовсім голюсінька (І. Франко); Коло Катрі Мелася — третя моя дочка, а там вже пішла мілкота (Марко Вовчок); — Ураган нас мало не потопив... Тріщало все... Матері з дітиськами кричали від жаху (О. Гончар); На вулиці скрізь біля кожної халупки купчилися дорослі і малеч (О. Досвітній); — Кукурудза готова! Гей, до кукурудзи, бахурня! — кличе Стефко (І. Франко); Лишив я вас самих у хаті, дріб такий, без кришки хліба (І. Франко); Веселі небожата! Чи не обридло бігать вам і по горам, і по долам? (Л. Боровиковський). — Пор. 1. дити́на.

ДРІБ (дрібні свинцеві кульки, призначені для стрільби з мисливської рушниці), ШРІТ. Я дробу не поклав йому у рушницю. Де ж пак видано — дитині смерть у руки давати (Г. Хоткевич); Лунали постріли, і падав шріт на воду (М. Рильський).

ПТАХИ́ мн. (хребетні тварини, укриті пір'ям і з крилами), ПЕРНА́ТІ, ПТА́СТВО збірн., ПТАШКИ́ збірн. розм.; ПТИ́ЦЯ із сл. свійська, ДРІБ діал., ДРОБИНА́ збірн. діал. (ті, яких розводять у сільському господарстві). Йде весна, весна співуча, в світ іде нова весна, з нею згоди серце прагне, з нею гнізда в'ють птахи (переклад М. Зерова); Птаство має неабиякий апетит. Деякі пернаті з'їдають за день кількість поживи, котра перевищує їхню власну вагу (з журналу); Птаство наново підіймає крик на деревах (М. Грушевський); Пташки безтурботно щебетали в листі дерев (Ю. Щербак); Пахне звечора небо осінніми птицями (М. Вінграновський); Коли її чоловік уходив до хати та напоминав, щоб зганяти з поля худобу, дріб і все інше рухливе, .. вона вибігала прожогом перед хату (О. Кобилянська); Он яструб падає на дробину з небес (М. Рильський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дріб — Дріб: — домашня птиця [9;18;III] — дрібна домашня птиця [VII] — дрібнота, дрібне птаство, пташенята [39] Словник з творів Івана Франка
  2. дріб — дріб 1 іменник чоловічого роду дрібні свинцеві кульки; часто повторювані, короткі, переривчасті звуки, що виникають від ударів по чому-небудь, при стрільбі; свійська птиця; малі діти; дрібні тварини — діал. збірн. дріб 2 іменник чоловічого роду число, що складається з частин одиниці Орфографічний словник української мови
  3. дріб — Дріб, збірн. Свійські птахи (птаство — кури, гуси, качки, індики). Нарешті немалу вагу мають і господарскі вистави, на яких всі господарі виставляють свою худобу, дріб, господарскі продукти, садовину, городнину, зерно і усе... Українська літературна мова на Буковині
  4. дріб — (мисливський) шріт; П. малі діти, малеча, дробина, дрібні птахи <�худоба>; Р. дрібнота, дріб'язок; МАТ. неціле число; (кулемета) дріботіння. Словник синонімів Караванського
  5. дріб — дробу, ч. 1》 збірн. Дрібні свинцеві кульки, що вживаються для стрільби з мисливської рушниці. 2》 перен., збірн. Часто повторювані, короткі, переривчасті звуки, що виникають від ударів по чому-небудь, під час стрільби. 3》 мат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. дріб — 1. Прийом гри на балалайці, швидке чергування ударів спеціально складеними пальцями по струнах (скорочено — Др.).2. Прийом гри на малому барабані, який в нотопису позначається як тремоло або трель (див. Додаток VII). Словник-довідник музичних термінів
  7. дріб — дріб 1. свійська птиця (ст) 2. м'ясо свійської птиці (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. дріб — Число, що складається з однієї чи багатьох однакових частин одиниці; виражається формулою: (a/b), a:b, де a носить назву чисельника, b — знаменника, а риска між ними — дробової риски; д. неправильний — д., чисельник якого більший від знаменника;... Універсальний словник-енциклопедія
  9. дріб — вибива́ти (би́ти) дрижаки́ (дріб). Дуже тремтіти від холоду, нервового напруження і т. ін. Його щелепи зрадницьки вибивають дріб (З. Тулуб); — Не бийте дрижаків, бо в Петрівку замерзнете,— хоче якось втішити її вчитель (М. Стельмах); // перен. Фразеологічний словник української мови
  10. дріб — Дріб, дро́бу, -бові; дро́би, -бів (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. дріб — ДРІБ, дро́бу, ч. 1. збірн. Дрібні свинцеві кульки, які вживаються для стрільби з мисливської рушниці. — А дріб чи кулі я сам роблю. Ого, я майстер на це! — похвастався дід (Донч. Словник української мови в 11 томах
  12. дріб — Дріб, дробу м. 1) = дрібок. Чуб. V. 1158. 2) Дробь ружейная. Аф. 394.3) = дробина. 4) Недойныя овцы. Шух. I. 190. Словник української мови Грінченка