жадати

БАЖА́ТИ (висловлювати комусь побажання чого-небудь, мати якісь побажання стосовно когось), ЗИ́ЧИТИ, ЖАДА́ТИ, ЖИ́ЧИТИ діал.; ХОТІ́ТИ (мати якісь побажання щодо когось). — Док.: побажа́ти, пожада́ти рідше. — Бажаєте мені молодості, наче я вже така стара, бажаєте вроди, наче я така вже потворна (Є. Гуцало); Чого сам собі не зичиш, другому не жадай (прислів'я); (Кнур:) Хіба ж я чого лихого їй жадав, хіба ж я зле замишляв? Я ж хотів, як краще... (Панас Мирний).

ПРОСИ́ТИ що, чого, про що, з інфін., із спол. щоб, заст. о(об) чім, діал. о що (звертатися з проханням до когось; спонукати кого-небудь щось зробити), ПРОХА́ТИ, ПРОСИ́ТИСЯ з інфін. і без додатка, ВИПРО́ХУВАТИ що, ПЕРЕПРО́ШУВАТИ про (за) що, розм., ШАПКУВА́ТИ про (за) що, розм., УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ) із спол. щоб, заст., КЛА́НДАТИ із спол. щ о б, діал.; ЖАДА́ТИ чого, ДОМАГА́ТИСЯ чого (настирливо, рішуче); КАНЮ́ЧИТИ розм., СКИ́ГЛИТИ розм., ЦИГА́НИТИ розм., ЛЕБЕДІ́ТИ діал. (також без додатка — настирливо або жалібно); КЛОПОТА́ТИ, КЛОПОТА́ТИСЯ (про (за) кого, перед ким — своїм проханням сприяти комусь у чому-небудь). — Док.: попроси́ти, попроха́ти, попроси́тися, ви́прохати, перепроси́ти, перепроха́ти, узва́ти, зажада́ти, поклопота́ти, поклопота́тися. Якось я об'ївся нестиглими борівками. Упав, корчить мене, різь у шлунку, прошу в Бога смерті (Р. Андріяшик); Несподівано маю нагальну потребу доступитися до якогось київського банку за кредитом і хочу Вас прохати допомогти в цій справі (В. Самійленко); — Перед ким би я стала кланятися і проситися? (С. Журахович); — Мені вже обридло правити з тебе та випрохувати свої кревні гроші, немов ті бублики під монастирем... (Л. Яновська); Антоніна Дзвонковська, в сім'ї якої панував культ батька-героя, повинна була поступитися своєю гордістю — просити вельможних, ще й перепрошувати (П. Колесник); Почав уже сам батько шапкувать перед паном за жалування мені (А. Тесленко); Кілька разів взивала мене Озаркевичева, щоб прислати вірші до якоїсь часописі жіночої (Уляна Кравченко); (Шевчик:) Наймуть мене до себе. (Лейба:) От ти й знай. Колись кландав, щоб найнявся, так не схотів, а тепер сам набиваєшся (В. Мисик); Олекса, той бідний сирота, скільки добра висвідчив йому, не жадаючи за се нічого (С. Ковалів); В їдальні якась незнайома жінка .. з криком і плачем домагалася, щоб її допустили до отця каноніка (Ірина Вільде); Папертю швендяють старці, канючать копієчку Христа ради (А. Хорунжий); Санько сидів на лаві й скиглив: — Ну, мамо, ну дайте чого добренького попоїсти! (Б. Грінченко); (Воєвода:) Ну що ж, нехай увійде. Послухаєм, як він (купець) почне циганить Та викупу нам всім пропонувать (І. Кочерга); — Давай хліба, давай, змилуйся надо мною! — лебедів плачливим голосом Бовдур (І. Франко); Долгов недурно казав, що за поета клопочуться в Петербурзі високопоставлені особи (З. Тулуб). — Пор. блага́ти.

ХОТІ́ТИ чого, з інфін., із спол. щоб і без додатка (мати бажання, охоту до чогось, відчувати потребу в чомусь), БАЖА́ТИ, ВОЛІ́ТИ, ТЯГТИ́СЯ до чого, ТЯГНУ́ТИСЯ до чого, ХТІ́ТИ розм., ОХО́ТИТИСЯ до чого і з інфін., розм., ВО́ЛИТИ заст., уроч., РА́ЧИТИ заст., БА́ГНУТИ діал.; ЖАДА́ТИ чого, підсил., ПРА́ГНУТИ з інфін., до чого і чого, підсил., ПОРИВА́ТИСЯ з інфін., до чого, підсил., ГНА́ТИСЯ за чим, розм. підсил., ГОНИ́ТИСЯ за чим, розм. підсил., ГАНЯ́ТИСЯ за чим, розм. підсил., СТРИМІ́ТИ до чого, розм. підсил., РЕ́ГНУТИ з інфін., діал. підсил., ЗМАГА́ТИ до чого, діал. підсил. (мати нестримне бажання до чогось, рішучість до дій). — Коли слабкіший спілкується з сильним, то він теж хоче бути сильним, прагне бути схожим на свого товариша (Є. Гуцало); Вчитися! О, цього бажала вся душа його, до цього поривалася вся істота його! (Б. Грінченко); Юрко вже волів не снідати, лиш аби до хати не йти (Лесь Мартович); Уже пекучий день настав.. Робилось душно, — я жадав, Щоб де під деревом спочити (Я. Щоголів); — Я пригадую, як ми, селянські хлопці й дівчата, тяглися до освіти (І. Цюпа); О, хтів би я всі мови знать, Усі країни облітать (М. Рильський); Та (дівчина) не плила б такою павою: не охотилась іти за Василя (Ганна Барвінок); Діти, про вас перед смертю своєю Думав отець ваш і волив тоді Порівну вас наділити землею (Д. Павличко); Аж регне заміж, та ніхто не свата (прислів'я). — Пор. 1. захоті́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жадати — жада́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. жадати — Жада́ти. Вимагати. Кількох послів жадало, щоби знесено другий рік служби войскової у однорочних охотників (Б., 1895, 11, 3); Кілько такі “мужики” дали жертв на “Народний Дім ”або на руску бурсу?... Українська літературна мова на Буковині
  3. жадати — (чого) бажати, хотіти, мріяти про, ід. <�спати і> у сні бачити що; (добра) зичити; (пояснень) просити, домагатися, вимагати; (любови) згоряти від. Словник синонімів Караванського
  4. жадати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 Відчувати потребу в чому-небудь, прагнути до здійснення чогось, до оволодіння чимось; бажати, хотіти. 2》 Виражати які-небудь побажання, зичити кому-небудь щось. 3》 Домагатися чого-небудь у когось; просити що-небудь. 4》 Відчувати до кого-небудь нестримне почуття любові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жадати — жа́дати сильно хотіти, прагнути (ст): Жадали, а не так жадали, як просили мене про те всі прочі підсудні, просили родичі Романа, а дальше прямо жадала цього від мене родина Підгайного (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. жадати — Бажати Словник застарілих та маловживаних слів
  7. жадати — див. хотіти Словник синонімів Вусика
  8. жадати — Жада́ти, -да́ю, -да́єш чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. жадати — ЖАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. Відчувати потребу в чому-небудь, прагнути до здійснення чогось, до оволодіння чимось; бажати, хотіти. — Я собі кращого зятя не жадаю, панове ласкаві!... Словник української мови в 11 томах
  10. жадати — Жадати, -даю, -єш гл. Желать, жаждать. Не той убогий, що мало має, а той, що багацько жадає. Ном. № 1617. Вставай, вірний козаче, давно моє серденько тебе жадає. Чуб. V. 54. Словник української мови Грінченка