жарінь

СПЕ́КА (гаряче, дуже нагріте сонцем повітря), ЖАРА́, ПАЛ, ЖАРІ́НЬ розм., ЖАР рідше, СКВАР діал.; СПЕКО́ТА́, ПЕ́КЛО розм., ЖАРОТА розм., ВАР розм. (велика спека); ПАРНЯ́ (спека з надмірною вологістю). Спека та посуха того літа Мертвили поле і серця в'ялили (М. Рильський); Було вже надвечір. Сонце світило стиха, без жари (П. Куліш); Їй мріється далеке небо безхмарне, білі розпечені палом мури (М. Старицький); В хаті була спекота, і вони спали в сінях (Григорій Тютюнник); В хаті було пекло, як і на сонці (Ю. Яновський); Спека, як в червні, аж голова болить од жароти (М. Коцюбинський); Сонце підбилося ген-ген понад осокори, розпекло пісок.. і все замовкло під його варом (Дніпрова Чайка); У холодку — і там парня, аж в'ялить, Бо сонечко вогнем неначе палить (Л. Глібов).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жарінь — жарі́нь іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. жарінь — -і, ж., розм. Те саме, що жара 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жарінь — див. спека Словник синонімів Вусика
  4. жарінь — ЖАРІ́НЬ, і, ж., розм. Те саме, що жара́ 1. Віти Не в силі цю жарінь перенести — Аж гнуться, аж немов шепочуть: — Пити! (Дор., Серед степу.., 1952, 59); Землю, від спеки тугу, Липнева жарінь допікає (Рильський, Поеми, 1957, 282). Словник української мови в 11 томах