жебрати
ЖЕБРА́ЧИТИ (збирати милостиню), ЖЕ́БРАТИ, СТАРЦЮВА́ТИ, ЖЕБРУВА́ТИ рідше, ЖЕБРАКУВА́ТИ розм., ПРОСИ́ТИ розм., МИ́РКАТИ заст. Обв'язавшись картатими хустками, циганки знову підуть жебрачити, канючити шматок хліба, картоплину чи цибулину (Д. Ткач); Я пішов сирітською дорогою — жебрати (М. Ю. Тарновський); Я шостий десяток старцюю; сорок літ, як світ Божий перед моїми грішними очима закрився (Д. Мордовець); — А ваша жінка з дітьми матиме з чого жити, поки ви сидітимете? Чи буде змушена жебрувати (переклад С. Масляка); Малий Василь.. перекинувся у Запоріжжя. Почав жебракувати (Г. Коцюба); Се не жебрак. От він, як бачив, не просить ні в кого (Г. Хоткевич); Жінка з діточками пішла попідвіконню миркати (Г. Квітка-Основ'яненко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жебрати — (збирати милостиню) жебракувати, жебрачити, старцювати, просити// просити милостині, просити Христа ради, ходити по миру, ходити по селі. Словник синонімів Полюги
- жебрати — же́брати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- жебрати — Жебрувати, ЖЕБРАКУВАТИ, обр. простягати руки <�Христа ради>, заглядати в руки; (випрошувати) циганити, канючити, кландати, р. миркати. Словник синонімів Караванського
- жебрати — -аю, -аєш, недок. 1》 неперех. Просити милостиню; жебрачити, жебрувати; старцювати. 2》 перех. і неперех. Надокучливо випрошувати що-небудь у когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жебрати — див. жебракувати; просити Словник синонімів Вусика
- жебрати — Же́брати, -браю, -браєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жебрати — ЖЕ́БРАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех. Просити милостиню; жебрачити, жебрувати; старцювати. Гринько Книш зачав жебрати тоді, як хата йому згоріла (Март., Тв., 1954, 374); — А цей, другий, документ дає тобі право жебрати по всій волості (Стельмах, Хліб.. Словник української мови в 11 томах
- жебрати — Жебрати, -раю, -єш гл. = жебрувати. Словник української мови Грінченка