животворити

ОЖИВЛЯ́ТИ (виводити із стану фізичного і духовного пригнічення, занепаду), ВІДРО́ДЖУВАТИ, ОБНОВЛЯ́ТИ (ОНОВЛЯ́ТИ), ОБНО́ВЛЮВАТИ (ОНО́ВЛЮВАТИ), ВІДЖИВЛЯ́ТИ, ОСВІЖА́ТИ, ОСВІ́ЖУВАТИ рідше, ВОСКРЕША́ТИ уроч., ОЖИ́ВЛЮВАТИ рідше, ЖИВОТВОРИ́ТИ поет. — Док.: оживи́ти, відроди́ти, обновити (онови́ти), відживи́ти, освіжи́ти, воскреси́ти. Земля оживила Мар'яна, тільки надовго забрала пісню і слух (М. Стельмах); Журлива мелодія наповнює душу невиразним щастям, щастям життя, існування... Не будить вона зверхніх згадок, не малює ніяких образів, а тільки щастям наповняє всього, живить і відроджує (Г. Хоткевич); — Спасибі, Ольго Іванівно, що принесли листа сюди, — промовила Надя, — мене наче обновило всю (Д. Ткач); Голосок синиці душу всю у мене оновив (М. Рильський); Борис тепер сидів спокійний; розмова освіжила його, вивела його на живу колію (І. Франко); (Чернишевський:) Ми з вами лиш для бою, А не для щастя послані в народ. (Шевченко:) Спасибі вам, мене ви воскресили, І я клянусь, — віддам останні сили На боротьбу з насильством віковим! (І. Кочерга); Знов оживлює мене дух першого жару до праці (Уляна Кравченко); Найкращий дар землі, найкраще Палання сонця в них (гронах) горить, Щоб нам вино животворяще Могло серця животворить (Л. Первомайський).