1. Словник синонімів української мови

журно

ВА́ЖКО кому, присудк. сл. (про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій, стан, обстановку), ТЯ́ЖКО, СУ́МНО, ГІ́РКО, ЖУ́РНО, ГНІТИ́ТЬ кого. Так якось тяжко та важко. З рук усе випливає, ніщо не миле, не любе (Панас Мирний); Чогось їй було сумно, чогось було журно (М. Коцюбинський); Марко.. все думав: як же це так, що в нього вже не буде матері? Йому було гірко, так гірко (І. Микитенко); (Жирондист:) Гнітить мене твоя краса, чужино! (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. журно — жу́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. журно — див. тривожно Словник синонімів Вусика
  3. журно — 1》 Присл. до журний. Журитися журно нар.-поет. — дуже журитися, сумувати, печалитися. 2》 у знач. присудк. сл. Про почуття смутку, туги, печалі; сумно, печально, тужно. || без кого – чого, від кого – чого, із спол. що. Про почуття жалю, смутку за ким-, чим-небудь, за втратою когось, чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. журно — ЖУ́РНО. 1. Присл. до журни́й. Журно в хаті Сидять матуся, батько мій (Нагн., Пісня.., 1949, 110); Десь на леваді співали дівчата тихо й журно (Головко, І, 1957, 60); Над Десною журно хилились старі дуплаві верби... Словник української мови в 11 томах
  5. журно — Журно нар. Печально, грустно. Чудно мені те, що пита він ні журно, ні весело, наче за хліб-сіль подяку складає. МВ. ІІ. 115. Журилася удівонька, журилася журно. н. п. Словник української мови Грінченка