заболочений

БАГНИ́СТИЙ (покритий болотами, багнищами; грузький), ТВА́НИСТИЙ, МОЧАРУВА́ТИЙ рідше; БОЛО́ТИСТИЙ, БОЛО́ТЯНИЙ, ЗАБОЛО́ЧЕНИЙ (про місцевість — багатий на болота). Задовго до світанку кипів від юрби багнистий берег Вісли (З. Тулуб); Він бачить широке тванисте озеро, поросле низькою осокою (О. Досвітній); Темний, одвічний інстинкт гнав їх (журавлів) з пекучого півдня на болотисті низовини, де щороку вили вони свої кубла (З. Тулуб); — На влови! На влови! — гукнули пани. — О, тут будуть пишні влови. Ліси старі, густі, луки болотяні, очерети густі! — гукала шляхта (І. Нечуй-Левицький); Ми йшли очеретами, чагарниками, через заболочені купинясті вибалки (Ю. Збанацький). — Пор. 1. грузьки́й.

БРУДНИ́Й (про істоту або річ — покритий гряззю, болотом), ЗАБОЛО́ЧЕНИЙ, ЗАКА́ЛЯНИЙ розм., ЗАДРИ́ПАНИЙ розм. — Хто б це міг.. наслідити брудними чобітьми на паркеті? (О. Донченко); Надвечір до землянки на заболоченому коні під'їхав дільничний міліціонер (М. Стельмах); Кирило Іванович помалу виліз з ями, блідий аж труситься, закаляний увесь, бо так і розплатався у ямі (Панас Мирний); Бунтарі вриваються юрбою, задрипані, запорошені, червоні від горілки, від втоми, невиспані, дикі, обшарпані (Леся Українка).