заборгованість

БОРГ (те, що взяте або дане в позику), ДОВГ діал.; ПО́ЗИКА (ужив. також як фінансово-юридичний термін: фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах; гроші, надані або одержані в такий спосіб); ПО́ЗИЧКА (ужив. також як фінансово-юридичний термін: фінансова операція надання або одержання коштів, сільськогосподарського збіжжя і т. ін. у кредит; кошти і т. ін., надані або одержані в такий спосіб). Сусідка дивилась на Килину так, наче та їй заборгувала й не хоче повертати борг (Є. Гуцало); Хоч і не всі довги поплатив Юрішко, лиш половину, але все ж і то велика була річ (Г. Хоткевич); (Маруся:) Нащо ти, Хомо, так на нас утрачаєшся? Коли ми тобі повернемо оту позику (М. Старицький); На весну зовсім у селянина не стало хліба. Тижнів зо три позичками жили (Б. Грінченко). — Пор. заборго́ваність.

ЗАБОРГО́ВАНІСТЬ (наявність боргу — невиконання якоїсь роботи, взятих на себе зобов'язань), ЗАЛЕ́ГЛІСТЬ діал.; НЕДО́ЇМКА іст. (не сплачена вчасно частина податку чи якогось збору); ХВІСТ перев. мн., розм. (про невиконану роботу, нескладені іспити тощо). — Заборгованість дворянства почала катастрофічно рости і в дворянському, і в земельних банках (М. Стельмах); Працював (Степан) шалено — за двох, трьох. Він не смів мати залеглостей, бо не міг висиджувати позаурядові години або брати працю додому (А. Крушельницький); Василеві Стецюку не спиться ... Є об чім думати, є в чім душу гноїти: подушне, недоїмки, чинші... (М. Коцюбинський); (Гармаш:) Доповіді — це все добре, але ліквідуйте свої хвости, нарешті. У декого по два, по три (І. Микитенко). — Пор. борг.