забрідати

ЗАХО́ДИТИ (іти кудись далеко, за якусь межу або, йдучи, потрапляти далеко, не туди, куди слід), ЗАБРІДА́ТИ (ЗАБРО́ДИТИ) розм., ЗАВІ́ЮВАТИСЯ фам. — Док.: зайти́, забрести́, заві́ятися. З нудьги із двору погуляти Якось, задумавшись, пішла (генеральша), Та аж за царину зайшла (Т. Шевченко); — Була я у гаях і забрела дуже далеко (Марко Вовчок); Похитав (Максим) чомусь сумовито головою і чомусь подумав, що добре було б кудись завіятись (Н. Рибак). — Пор. 2. забира́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забрідати — забріда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. забрідати — -аю, -аєш і забродити, -джу, -диш, недок., забрести, -еду, -едеш; мин. ч. забрів, забрела, забрело; док. 1》 Бродячи або бредучи, заходити куди-небудь. 2》 Заходити, залізати у воду, іти вбрід. 3》 тільки док. Піти у воді (під час ловлі риби неводом, волоком і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. забрідати — ЗАБРІДА́ТИ, а́ю, а́єш і ЗАБРО́ДИТИ, джу, диш, недок., ЗАБРЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. забрі́в, забрела́, ло́; док. 1. Бродячи або бредучи, заходити куди-небудь. Весною, коли спадає вода, забродить туди пастися худоба (Тют. Словник української мови в 11 томах