завабити

ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ, ЗВА́ТИ, ПОРИВА́ТИ, СПОКУША́ТИ, СПОКУ́ШУВАТИ рідше, ПОМИКА́ТИ розм., КОЦЮ́БИТИ фам. — Док.: прива́бити, зва́бити, зава́бити, прина́дити, зна́дити, примани́ти, потягти́, потягну́ти, притягти́, притягну́ти, покли́кати, позва́ти, спокуси́ти. Се тепло, ся немов весняна днина серед зими вабили Дмитрика, тягли його в далечінь (М. Коцюбинський); Він (фронт) зараз вабив її, притягував до себе з магічною силою (О. Гончар); Весняне повітря збуджує уяву.., кличе, манить — куди? Куди вабить і зве? (Є. Гуцало); Мене приваблював порт (Ю. Яновський); — Тільки згадка про тебе зваблювала мене сюди якоюсь таємною принадою!.. (Б. Грінченко); Подекуди вона (трава).. стелеться по землі, заваблює подорожнього (О. Гончар); Надзвичайна людська цікавість якось манить і надить і тягне в ті невідомі краї (І. Нечуй-Левицький); Ой казала мені мати І приказувала, Щоб я хлопців у садочок Не принаджувала (пісня); Твій образ у воді.. Гойдається і знаджує до себе у Глибінь (М. Старицький); Ниви з конюшиною простиралися ген-ген, приманювали кождого до себе (О. Кобилянська); І потягло мене туди, Де шум верстатів не стиха (Л. Забашта); Море! Воно притягало, як казка (І. Микитенко); Мене поривало з дому між люди (Ірина Вільде); — Мене не спокушає ваша пропозиція (І. Кулик); Не видно моєї хати, тільки видно грушу, Туди ж помикає щовечора душу (П. Чубинський); Мене вже так і коцюбить до танців (М. Кропивницький).