загорятися

ЗАГОРІ́ТИСЯ (почати горіти), ЗАЙНЯ́ТИСЯ, ЗАПАЛИ́ТИСЯ, СПАЛАХНУ́ТИ, СПАХНУ́ТИ, ЗАПАЛА́ТИ, ЗАПАЛАХКОТІ́ТИ, БЛИ́СНУТИ, ПАЛАХНУ́ТИ розм. (раптово й швидко); ЗАТЕПЛИ́ТИСЯ розм. заст. (про слабкий вогонь свічки, лампадки). — Недок.: загоря́тися (загора́тися), займа́тися, запа́люватися, спала́хувати, спала́хкувати розм. спаха́ти, спа́хувати, бли́скати. Загорілася коло дороги скирта соломи (Ю. Яновський); Полум'я спахнуло, і швидко зайнялася брама, зайнялася й дерев'яна башта над брамою (І. Нечуй-Левицький); Швидко запалився огонь з сухої лучини, наче горючий стіг сіна (Юліан Опільський); Суха трава спалахнула (Г. Хоткевич); Барикада .. затріщала й одразу запалала (Г. Епік); Могуче світло, що наповнювало хату Зелепуги, нараз.. вискочило на стріху.., обхопило цілу хату, котра відразу запалахкотіла (І. Франко); — А далі, бачу, блимнула свічечка, блимнула друга і третя — і затеплились вони рівним вогнем (М. Стельмах).

НАДИХА́ТИСЯ (НАДИ́ХУВАТИСЯ) чим і без додатка (відчувати приплив душевного піднесення під впливом чого-небудь, перейматися натхненням), ОКРИЛЯ́ТИСЯ (ОКРИ́ЛЮВАТИСЯ) без додатка, підсил., ОДУХОТВОРЯ́ТИСЯ книжн. рідше, ОДУШЕВЛЯ́ТИСЯ заст.; ЗАПА́ЛЮВАТИСЯ до чого, чим і без додатка, підсил., ЗАГОРЯ́ТИСЯ (ЗАГОРА́ТИСЯ) підсил. (починати відчувати запал, натхнення від якогось почуття, прагнення і т. ін. або до якої-небудь справи); ЖИВИ́ТИСЯ (знаходити в чому-небудь підтримку своїх бажань, почуттів). — Док.: натхну́тися (надихну́тися), окрили́тися, одухотвори́тися, одушеви́тися рідко запали́тися, загорі́тися. Творчість не підкоряється ні обліку, ні регулюванню. Не можна надихатися за замовленням (П. Загребельний); — Дивно-хорошо! Я просто окриляюсь, дивлячись на сю натуру (природу) (Олена Пчілка); Не може (Славко) одушевлятися загальною справою (Л. Мартович); У нашім повіті.. люди запалюються до кожної спільної роботи (В. Стефаник); Дівчинка вже загорілась, захоплена Тарасовим запалом, — швидше побачити й змалювати чудове дерево (О. Ільченко); За сто літ існування новіша література наша.. живилась переважно селом, сільським побутом, етнографією (М. Коцюбинський). — Пор. 1. ожива́ти.

ЧЕРВОНІ́ТИ (ставати червоним, червонішим), ЧЕРВОНІ́ТИСЯ розм.; ЧЕРВОНІ́ШАТИ (ставати червонішим); ЧЕРВОНИ́ТИСЯ (ставати червоним); КРОВ'ЯНІ́ТИ розм., КРИВА́ВИТИСЯ розм.; МАЛИНОВІ́ТИ розм.; МАКОВІ́ТИ розм.; ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ (ПОЛУМЕНІ́ТИ), ПАЛЕНІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИСЯ, ПЛОМЕНІ́ТИ розм., ПОЛОМЕНІ́ТИ розм., ПЛОМЕНИ́ТИСЯ (ПЛОМЕНІ́ТИСЯ) розм., ПАЛІ́ТИ діал.; ПАШІ́ТИ розм. (про тіло, обличчя); РОЗЖЕ́ВРЮВАТИСЯ, РОЖЕВІ́ТИ, РУМ'Я́НИТИСЯ, РУМ'Я́НІТИ, ЗАРУМ'Я́НЮВАТИСЯ, ЗАГОРЯ́ТИСЯ, ШАРІ́ТИ, ШАРІ́ТИСЯ. — Док.: почервоні́ти, почервоні́тися, розчервоні́тися, почервоні́шати, сполум'яні́ти, запалені́ти, запалені́тися, запаші́ти, розже́врітися, заже́врітися, порожеві́ти, порум'яні́ти, зарум'яні́ти, зарум'я́нитися, порум'я́нитися. Край неба викотилась, ніби з моря випливла, блискуча вранішня зоря, а за нею почало червоніти небо (І. Нечуй-Левицький); У них червонішали знову щоки, блиском бралися очі (Остап Вишня); Шелестіть, чоботи, шелестіть! .. Ви червонились, як мідь, на румунських суглинках (О. Гончар); Заходило сонце. Багровіло небо, кривавились поля (Ю. Збанацький); Сонце клало жовті смуги на різнотрав'я. Випростувалась парость, малиновіли стрункі тіла сосон (А. Крижанівський); Полум'янів захід. Красиво заходило сонце (Я. Гримайло); Трава жовтіє, паленіє (І. Франко); Починала пломеніти лісова груша (О. Донченко); Руки в неї були червоні від крижаної води, а щоки аж пашіли рум'янцем (А. Шиян); За вікном розжеврюється ранок (Я. Мамонтов); Марійка побачила, як бинт на лобі в хлопця почав повільно рожевіти (О. Донченко); На сковороді апетитно шкварчало сало, рум'янилась порізана кружальцями картопля (С. Добровольський); Земля усміхається, радо приймає ту ласку (сонця) і вся рум'яніє в західному сяйві (Дніпрова Чайка); Зарум'янився Дніпро, злегка повитий свіжим серпанковим туманцем: сходило сонце (О. Гончар); Тільки побачив титан, що земля починає шаріти І що ріжки у щербатого місяця зблідлі щезають, Бистрим наказує Горам, Щоб коней вони запрягали (М. Зеров); Мінилася рання зоря, мов рубін, Шарілося море від сонця вітання (Леся Українка). — Пор. багряні́ти, 1. черво́ний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загорятися — загоря́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. загорятися — див. горіти Словник синонімів Вусика
  3. загорятися — Спалахувати, займатися, запалюватися; (- світло) засвічуватися; (від сорому) червоніти, пекти рака; П. хвилюватися, захоплюватися; (чим) перейматися; (- бої) починатися, розгорятися; (- бажання) виникати, з'являтися. Словник синонімів Караванського
  4. загорятися — -яюся, -яєшся і загоратися, -аюся, -аєшся, недок., загорітися, -рюся, -ришся, док. 1》 тільки 3 ос. Починати горіти, спалахувати вогнем, полум'ям. || безос. Розжеврілось і загорілось. 2》 тільки 3 ос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. загорятися — Займатися, займитися, зайнятися, позайматися, запалати, запалити, позапалати, запалюватися, запалитися, позапалюватися, запалахкотати, запалахкотіти, спалахувати, спалахнути, поспалахувати Словник чужослів Павло Штепа
  6. загорятися — Загоря́тися, -ря́юся, -ря́єшся; загорі́тися, -рю́ся, -ри́шся, -ря́ться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. загорятися — ЗАГОРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся г ЗАГОРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАГОРІ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, док. 1. тільки 3 ос. Починати горіти, спалахувати вогнем, полум’ям. Ліворуч догоряв будинок, поряд загорявся другий (Кочура, Зол. Словник української мови в 11 томах