задержуватися

ЗАТРИ́МУВАТИСЯ (перебувати де-небудь довше, ніж передбачалося, ніж потрібно, можна), ЗАДЕ́РЖУВАТИСЯ, БАРИ́ТИСЯ, ГА́ЯТИСЯ, ЗАГА́ЮВАТИСЯ, ПРИПІ́ЗНЮВАТИСЯ, ЗАБА́РЮВАТИСЯ розм., ЗАБАРЯ́ТИСЯ розм., ДЛЯ́ТИСЯ розм., НАМИНА́ТИСЯ розм., ЗАГРУЗА́ТИ розм., ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ діал., ЗАБАВЛЯ́ТИ діал., ЗАБА́РЮВАТИ рідко, ЗАБАРЯ́ТИ рідко. — Док.: затри́матися, заде́ржатися, забари́тися, зага́ятися, припізни́тися, загру́знути, заба́витися, заба́вити, забари́ти. Остап не став більше затримуватись, бо й так часу обмаль (А. Головко); Старалася (Домініка) все по надвірку вештатися, аби не задержуватися в кухні (О. Кобилянська); Давид довго не барився вже, улаштував іще деякі свої справи й рушив додому (А. Головко); — Іди, доню, та й не гайся, На улицю, та й вертайся! (Пісні та романси); — Де ж це моя Настуся загаялася? — сказала Зінька (І. Нечуй-Левицький); Він збирався до інституту, де мали відбутися позачергові заняття. — Гляди ж, не забаряйся! — підкреслила Катерина (Г. Коцюба); — Всі засмутились від перспективи надовго загрузнути в цьому висілку (Я. Баш); — Якби я забавилася, то на мене не ждіть (О. Кобилянська); Треба ще буде у Відні та в Мілані забавити конечне для залагодження справ літературних (Леся Українка); Чого се я такеньки і чим зажурилась? Хіба ж я не знала Катрі, що вона до світу забарить? (Марко Вовчок).