задовольнити

ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИ (виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін.), УДОВОЛЬНЯ́ТИ (ВДОВОЛЬНЯ́ТИ), УВО́ЛЮВАТИ (ВВО́ЛЮВАТИ), УВОЛЯ́ТИ (ВВОЛЯ́ТИ), УДОВОЛЯ́ТИ (ВДОВОЛЯ́ТИ) заст., УКОНТЕНТО́ВУВАТИ (ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ) заст., ЗАСПОКО́ЮВАТИ рідко; УБЛАГОТВОРЯ́ТИ (ВБЛАГОТВОРЯ́ТИ) заст., розм. (повністю); УБЛАЖА́ТИ розм. (догоджаючи). — Док.: задовольни́ти, удовольни́ти (вдовольни́ти), удоволи́ти (вдоволи́ти), уконтентува́ти (вконтентува́ти), заспоко́їти, ублаготвори́ти (вблаготвори́ти), ублажи́ти. Юнкерам, щоправда, не зовсім ясно уявлявся його новий закон, що одразу задовольняв би всіх: і багате козацтво, і маси одягнутих в червоноармійські шинелі селян, і власників величезних маєтків, що відсиджувались зараз у Криму... (О. Гончар); Не те мене тривожить, що я так мало написав, а те, що написане не вдовольняє мене (М. Коцюбинський); Його розмова, мабуть, не дуже вдоволяла слухачів (І. Нечуй-Левицький); — Нехай же так буде, як швець каже: перемалюю, щоб і його уконтентувати (Г. Квітка-Основ'яненко); При помочі мови чоловік заспокоює потреби свого чуття і розуму, своєї пам'яті і своєї фантазії (І. Франко); Хіба Яремченко не має більше діла, як Григорівку ублаготворяти (Д. Бедзик).

УГАМУВА́ТИ (ВГАМУВА́ТИ) (голод, спрагу), УТАМУВА́ТИ (ВТАМУВА́ТИ), ЗАДОВОЛЬНИ́ТИ, УГАСИ́ТИ (ВГАСИ́ТИ) рідше. — Недок.: угамо́вувати (вгамо́вувати), утамо́вувати (втамо́вувати), задовольня́ти, угаша́ти (вгашати). Я.. помацки нарвав слив, щоб угамувати голод (П. Панч); Листя хрумтіло на зубах.. Але це мало вгамовувало спрагу (О. Донченко); Утамувала левиця жагу, із джерела напившись (М. Зеров); Вода освіжила йому спраглі вуста, лилась на шию, груди, але він не міг задовольнити спраги (Ю. Збанацький).