задурно

БЕЗПЛА́ТНО (не платячи або не одержуючи грошей за що-небудь), БЕЗКОШТО́ВНО, ДА́РОМ розм., ЗАДА́РМА́ розм., ЗАДА́РОМ розм., ДАРМА́ розм. рідше, ДАРЕ́МНО розм. рідше, ДУ́РНО розм., ЗАДУ́РНО розм., ЗА СПАСИ́БІ розм., ЗА ТА́К (ГРО́ШЕЙ) розм.; БЕЗОПЛА́ТНО (без оплати); НА ДУРНИ́ЧКУ (ДУРНИ́ЦЮ) розм., НА ДУРНЯ́К (НА ДУРНЯКА́) розм. (за чий-небудь рахунок). Порозвішували ми скрізь об'яви, що в неділю відбудеться перша в селі вистава і що безплатно (Є. Кравченко); — Я дам кожному казахові, хто схоче, на деякий час зовсім безкоштовно коней і худобу (О. Донченко); — Видно, що якби ви зварили в себе дома кисіль із магазинного сушняку, то так би не лигали, як тепер, баришня. Бо там воно гроші коштує, а в нас даром (Григорій Тютюнник); Хата будувалася швидко. Гоблик купив у циган вальки, за дерево заплатив на корені, а люди задарма зрубали, потесали і додому привезли (М. Томчаній); (Юда:) Дурень той або злочинець, хто дарма віддає. Хто ж продає, то значить, що йому потрібні гроші (Леся Українка); Дворових теж задобрив (Гамзенко): наділив їх даремно огородами, аби проживали два роки у його, аби доглядали худоби (Панас Мирний); Не бажаючи дурно їсти хліб, Дикун поволі втягувався в роботу (С. Добровольський); Справді, — міркую, — чого я тут досиджуся? Робити на Мошка задурно завше маю час (І. Франко); (Денис:) Чорта з два я їх (ховрахів) ловитиму за спасибі! (М. Кропивницький); Працювати безоплатно; — Тоді вже ніхто не дуритиме Сагайдачного і на дурничку не житиме на його землі (З. Тулуб); — Отак-то ти нас обвів, дядьку? — обізвався до його Лушня.. — На дурницю, кажеш, хліб возиш? (Панас Мирний); Слухають дядьки чудернацьку мову Василіу (де ж це видано, щоб людина відмовлялася випити на дурняк!), похитують головами (М. Чабанівський).