зажинати

I. ЖА́ТИ (зрізати стебла злаків, трави), ЗЖИНА́ТИ, ПОЖИНА́ТИ, ЗАЖИНА́ТИ розм., ЖНИВУВА́ТИ (збирати хлібні рослини). — Док.: зжа́ти, ужа́ти (вжа́ти), пожа́ти. Я уранці виходжала, Золотеє жито жала (М. Рильський); Приблизно до 70-80-х років ХІХ ст. селяни зжинали злакові серпами (з журналу); Не ти (вороже) пожнеш пшениці стиглий лан (І. Гончаренко); З женця, що зажинає при корені, глузують, що він "цирульник" (Ю. Смолич); Прибули на поле, де Іван Архипович починав жнивувати (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зажинати — зажина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зажинати — -аю, -аєш, недок., зажати, -жну, -жнеш, док., перех. 1》 також без додатка. Починати жати. || розм. Взагалі жати, зрізаючи косою, серпом стебла хлібних злаків. 2》 Заробляти на жнивах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зажинати — ЗАЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЖА́ТИ, жну́, жне́ш, док., перех. 1. також без додатка. Починати жати. Лесиха.. перша йде зажинати з донькою і невісткою (Фр., І, 1955, 59); Колектив виходить в поле Зажинать хліба… (Шпак, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  4. зажинати — Зажина́ти, -на́ю, -єш сов. в. зажати, -жну, -не́ш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать начало жатвы, начинать, начать жать. Родъ обряда, совершеніе котораго составляетъ обязанность старшихъ въ семьѣ. Ми, старії, тілько поїдемо поле зажати — молодіж заохотити. Словник української мови Грінченка