закрити

ЗАКРИВА́ТИ (робити невидимим, недоступним), ЗАТУЛЯ́ТИ, ЗАСТУПА́ТИ, ЗАСЛОНЯ́ТИ, ЗАСЛО́НЮВАТИ рідше, ЗАТУ́ЛЮВАТИ розм., ОСЛО́НЮВАТИ діал.; ОБСЛО́НЮВАТИ рідко (з усіх боків). — Док.: закри́ти, затули́ти, заступи́ти, заслони́ти, ослони́ти, обслони́ти. Високі черешні, густі сливи зовсім закривають її (хату) своїм гіллям (І. Нечуй-Левицький); Над морем висів туман, що затуляв сонце й звужував обрій (М. Трублаїні); Превисокі липи зовсім заступають і заслоняють стародавню почорнілу церковцю (І. Нечуй-Левицький); Лісова гущава зовсім заслонювала мені сонце (І. Франко); Була (Целя) тілько в сорочці, що.. ослонювала її груди і плечі (І. Франко).

ЗАКРИВА́ТИ (складати що-небудь розкрите, розгорнуте), СТУЛЯ́ТИ, СТУ́ЛЮВАТИ, ЗАТУЛЯ́ТИ розм., ЗАТУ́ЛЮВАТИ рідше. — Док.: закри́ти, стули́ти, затули́ти. Тадей Станіславович здригається, швидко закриває щоденник і засовує його в якісь трухляві, з розношеною шкірою фоліанти (М. Стельмах); Але як я вже стуляла книжку, мій непокірний погляд таки забіг на останню стрічку і там прочитав (Леся Українка); Агава з одчаєм стуляє листя (М. Коцюбинський); Вдень розпускає (головатень) свою білу з великих нев'янучих платків квітку, а на ніч затуляє її (І. Франко).

ЗАЧИНЯ́ТИ (двері, вікно і т. ін.), ЗАКРИВА́ТИ, ПРИКРИВА́ТИ, ПРИЧИНЯ́ТИ, ПРИТУЛЯ́ТИ (перев. нещільно, неповністю); ПРИХИЛЯ́ТИ (тихо, плавно); ЗАХЛО́ПУВАТИ (різко, швидко, зі стуком). — Док.: зачини́ти, закри́ти, прикри́ти, причини́ти, притули́ти, прихили́ти, захло́пнути. Тепер і спали в кімнаті, і вікна зачиняли наглухо, наче змінився клімат (О. Гончар); Молоденький командир ввічливо пропускав його поперед себе і, знову прицокнувши каблуками, акуратно і майже беззвучно закривав за собою двері (Григорій Тютюнник); В горіховому шифоньєрі висіли плаття Ані, теплий запах духів обгорнув його, він обережно прикрив дверці (Л. Первомайський); Я причиняю двері, і дивно, що тонкі дошки затамовують і приглушують всі звуки ночі, немов товста броня (Т. Масенко); Меланія вийшла, і в хаті одразу посутеніло: знадвору вона тихо прихилила віконницю (О. Гончар); Люда швидко вскочила в свою каюту і захлопнула двері (М. Трублаїні).