закурений

КУРНИ́Й (з курявою, вкритий курявою), КУ́РЯВИЙ, КУ́РЯНИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, ПИЛЯ́СТИЙ розм., ПОРОШНИ́Й, ПОРОХНИ́СТИЙ, ПОРОХНИ́Й діал., ПОРОХНЯ́ВИЙ діал.; ЗАПИ́ЛЕНИЙ, ЗАПОРО́ШЕНИЙ, ЗАКУ́РЕНИЙ, ЗАКУШПЕ́ЛЕНИЙ розм. (укритий пилом). На курний стоголосий базар вони так і не зайшли (В. Кучер); Подались люди з села курявими шляхами (О. Копиленко); Шумлять дуби, спадають теплі роси На свіжі ниви, куряні путі (Я. Шпорта); Коні протюпають десять кроків і знов повільно й поважно, з ідилічним виглядом, ступають пилястою дорогою (О. Кундзич); Його дорога порохниста гуде й зітхає од атак (В. Сосюра); Для твоєї сестри було б ліпше, якби вона побула ще якийсь час у горах, як вертала в гаряче, порохне місто (О. Кобилянська); Порохняві, стомлені гості не встигли ще й покупатися в морі (Ю. Яновський); Пахло курявою, запиленим полином і ще чимсь незрозумілим (О. Донченко); Крізь запорошену шибку віконця вкрадливо пробився кволий промінчик сонця (С. Добровольський); Провулок заріс закуреною травою (О. Копиленко); Вона опиралася на закушпелені, подряпані станини гармат (М. Рудь).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закурений — заку́рений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. закурений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до закурити I 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. закурений — Заку́рений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. закурений — ЗАКУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закури́ти¹ 1, 2. Грицько й чоботи закурені пилом дістав, що вже півроку висіли в коморі (Барв., Опов.., 1902, 164); Ось він, знайомий маленький, присадкуватий, закурений паровозним димом вокзал (Хижняк, Тамара, 1959, 269). Словник української мови в 11 томах