заохотити

ЗАОХО́ЧУВАТИ (спонукати кого-небудь до якоїсь дії певними засобами — переконанням, похвалою, нагородою і т. ін.), ПРИОХО́ЧУВАТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ, ОХО́ТИТИ рідко; ПІДОХО́ЧУВАТИ (трохи, злегка); СТИМУЛЮВА́ТИ (спонукати до прискорення, поліпшення і т. ін. чого-небудь). — Док.: заохо́тити, приохо́тити, прихили́ти, підохо́тити, стимулюва́ти. Іванський сів і, дякуючи, їв та пив, до чого господиня заохочувала його милим примусом, і куштував усе, що вона подавала (О. Маковей); Рівний голосок його приохочував і дітей і дорослих до сну, а оповідання його не мали ніколи ні початку, ні кінця (Л. Яновська); Батько-мати.. її прихиляли до послуху то сим, то тим (Панас Мирний); (Векла:) Людське обіходження.. кожного не тільки приваблює, а й далеко краще підохочує до праці, ніж лайка та бійка (М. Кропивницький); — Не зачислити Цимбала до спорткоманди — це завдати йому травму. А зачислити — значить стимулювати його дальший зріст, — говорить підполковник (І. Багмут). — Пор. спонука́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заохотити — заохо́тити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заохотити — Заохо́тити. Зацікавити. Треба б заохотити при тім читальників, щоб заложити свою власну шкілку овочеву, відки читальники могли б діставати задаремно щепи (Б., 1895, 19, 2) // порівн. пол. zachęcić, zachęcać (kogoś) — викликати (у когось) бажання, зацікавлення зробити щось. Українська літературна мова на Буковині
  3. заохотити — див. заохочувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заохотити — Заохо́тити, -хо́чу, -хо́тиш; заохо́ть, заохо́тьмо, заохо́тьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. заохотити — Заохотити см. заохочувати. Словник української мови Грінченка