запам'ятати

ЗАПАМ'ЯТА́ТИ (зберегти, утримати в пам'яті), ЗАФІКСУВА́ТИ, ЗАТЯ́МИТИ розм.; ЗАКАРБУВА́ТИ, ЗАНОТУВА́ТИ (із сл. в пам'яті, в свідомості і т. ін.); ЗАМІ́ТИТИ розм. (беручи до уваги, закріплюючи в свідомості). — Недок.: запам'ято́вувати, зафіксо́вувати, фіксува́ти, затя́млювати, закарбо́вувати, карбува́ти, нотува́ти, заното́вувати, заміча́ти. Дівчинка росла вразлива і мрійна і твердо, на все життя запам'ятала материні казки (З. Тулуб); Пам'ять його встигала зафіксувати все найцінніше, що міг дати молодому співакові цей.. візит (І. Ле); — Номер машини треба було замітити (С. Журахович). — Пор. пам'ята́ти.

ПАМ'ЯТА́ТИ (тримати в пам'яті), ПАМ'ЯТУВА́ТИ розм., ТЯ́МИТИ розм., ТЯМУВА́ТИ розм., ТЯМКУВА́ТИ розм.; БЕРЕГТИ́, ЗБЕРІГА́ТИ (перев. із сл. пам'ять, згадка тощо). Я пам'ятаю вчительку мою, просту і скромну і завжди спокійну (В. Сосюра); Але й досі пам'ятую Ранок теплої весни (Я. Щоголів); — Це не може бути, аби ти геть усе забув. Прецінь мусиш щось тямити (Лесь Мартович); Малим ще, тямую, всі межі я знав. За мамою літом щодень тупцював (І. Франко); Лесь береже в пам'яті, як у книзі, усі ґрунти.., знає, хто у кого і скільки приорав скиб і що росте на кожній межі (М. Стельмах); Такими — в труді і дерзанні — Я вас у душі зберігаю, Оновлені землі, кохані — Простори з Дністра до Дунаю (М. Нагнибіда). — Пор. запам'ятати.