зародити

РОДИ́ТИ (про рослини, землю — давати плоди, урожай); ПЛОДОНО́СИТИ (давати плоди). — Док.: уроди́ти, зароди́ти. Виросли, мабуть, за ці роки верби та тополі біля криниці. А вишні, мабуть, уже родять (А. Головко); Дуже цікаво розповіла (Оля), як можна молодити стару яблуню, яка вже перестала плодоносити (О. Донченко); Картопля зародила, аж гич сплітається (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зародити — див. зароджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. зародити — зароди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. зародити — Що літом зародиться, то зимою пригодиться. Взимку живуть з того врожаю, який збирається влітку. Як Бог зародить, нікому не шкодить. Кожній вдоволений, бо всього доволі. Як зародить дзвонець. буде світові кінець. Земля так спустіє, що лиш дзвонець буде родити, який росте лиш на дуже пустій землі. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. зародити — ЗАРОДИ́ТИ див. заро́джувати. Словник української мови в 11 томах
  5. зародити — Зароди́ти, -джу́, -диш гл. Уродить. Зароди, Боже, жито, пшеницю, всяку пашницю! Мет. 344. Добра пшениця зародила. Мнж. 83. Словник української мови Грінченка