заслоняти
ЗАКРИВА́ТИ (робити невидимим, недоступним), ЗАТУЛЯ́ТИ, ЗАСТУПА́ТИ, ЗАСЛОНЯ́ТИ, ЗАСЛО́НЮВАТИ рідше, ЗАТУ́ЛЮВАТИ розм., ОСЛО́НЮВАТИ діал.; ОБСЛО́НЮВАТИ рідко (з усіх боків). — Док.: закри́ти, затули́ти, заступи́ти, заслони́ти, ослони́ти, обслони́ти. Високі черешні, густі сливи зовсім закривають її (хату) своїм гіллям (І. Нечуй-Левицький); Над морем висів туман, що затуляв сонце й звужував обрій (М. Трублаїні); Превисокі липи зовсім заступають і заслоняють стародавню почорнілу церковцю (І. Нечуй-Левицький); Лісова гущава зовсім заслонювала мені сонце (І. Франко); Була (Целя) тілько в сорочці, що.. ослонювала її груди і плечі (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заслоняти — заслоня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- заслоняти — -яю, -яєш і рідше заслонювати, -юю, -юєш, недок., заслонити, -слоню, -слониш, док., перех. 1》 Закривати, загороджувати щось собою або чим-небудь. || Огортати, оповивати що-небудь, роблячи невидимим. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заслоняти — ЗАСЛОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідше ЗАСЛО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАСЛОНИ́ТИ, слоню́, сло́ниш, док., перех. 1. Закривати, загороджувати щось собою або чим-небудь. Мале віконце часом зовсім темніло, його заслоняли якісь постаті (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- заслоняти — Заслоня́ти, -ня́ю, -єш сов. в. заслонити, -ню́, -ниш, гл. Заслонять, заслонить, закрывать, закрыть, завѣшивать, завѣсить. Сирая земля двері залегла, віконця заслонила. Мет. 151. Укинув її в піч і заслонив. Рудч. Ск. II. 40. Я гірко плакала, що не довелось їй очі заслонити. Г. Барв. 95. Словник української мови Грінченка