засмалений
ЗАСМА́ГЛИЙ у знач. прикм. (який засмаг на сонці й вітрі), ЗАГОРІ́ЛИЙ, ПОБРОНЗОВІ́ЛИЙ, СМАГЛЯ́ВИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ підсил., ЗАСМА́ЖЕНИЙ підсил. розм., ЗАСМА́ЛЕНИЙ підсил. розм., ЗАПА́ЛЕНИЙ підсил. розм. Він сухорлявий, цей чоловік, засмаглий, такий засмаглий, ніби осмалений (Ю. Збанацький); У всіх було світле, зовсім вигоріле на сонці волосся, що проти загорілих облич здавалося білим (В. Собко); Дівчата в яскравих убраннях, .. уже побронзовілі від першого сонця (В. Кучер); Обличчя в усіх обвітрені, смагляві, з пошерхлими од вітру губами (А. Головко); Отаман був чоловік невисокий, але дуже широкий у плечах, з великою головою, з здоровими чорними вусами, запаленим лицем і чорними блискучими очима (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. смагля́вий.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- засмалений — засма́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- засмалений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до засмалити 1-4). 2》 у знач. прикм., рідко. Те саме, що закіптявілий. 3》 у знач. прикм. Який засмалився, загорів на сонці й вітрі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- засмалений — засма́лений засмаглий (ст): А відтак виходять на город і стрічають двоє дітей. Це його діти. Гладить їх волосся і всміхається. Знайомий говорить: “Які вони засмалені сонцем” (Нижанківський)||обпалений Лексикон львівський: поважно і на жарт
- засмалений — ЗАСМА́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до засмали́ти 1-4. Тижнів там через два, чи що, вернувся він додому, засмалений сонцем (Мирний, І, 1949, 190); Обличчя [Марії] засмалене весняними вітрами (Панч, В дорозі, 1959, 237). 2. у знач. прикм., рідко. Словник української мови в 11 томах