засудити

ЗАСУ́ДЖУВАТИ (визнаючи кого-небудь винним, встановлювати міру покарання), ПРИСУ́ДЖУВАТИ, ОСУ́ДЖУВАТИ, ОСУДЖА́ТИ рідко. — Док.: засуди́ти, присуди́ти, осуди́ти. (Кандиба:) Ваш холодний присуд мене засуджує на смерть (О. Корнійчук); Тут-таки, в тюрмі, Федь, суд оце був: засудили на каторгу (А. Головко); — Судили його військовою радою і присудили усікнути голову (П. Куліш); І осудять неправедних Судом своїм правим, І вовіки стане слава, Преподобним слава (Т. Шевченко).

ОСУ́ДЖУВАТИ (виявляти негативне, несхвальне ставлення до кого-, чогонебудь, висловлювати невдоволення), ЗАСУ́ДЖУВАТИ, СУДИ́ТИ, ГУ́ДИТИ, ОГУ́ДЖУВАТИ (ОБГУ́ДЖУВАТИ розм.), ГА́НИТИ, ПЛЯМУВА́ТИ, ОСУДЖА́ТИ рідше, ПЛЯМИ́ТИ рідше, ГАНЬБИ́ТИ підсил., ТАВРУВА́ТИ підсил., ШЕЛЬМУВА́ТИ підсил., ГАНЬБУВА́ТИ підсил., ХУЛИ́ТИ підсил. книжн.; БРИ́ТИ розм. (влучно, гостро). — Док.: осуди́ти, засуди́ти, посуди́ти, огу́дити (обгу́дити), загу́дити, ви́ганити, зга́нити, ви́ганьбити. (Джен:) Я не маю наміру тебе осуджувати, я взагалі не маю права судити твої вчинки (В. Собко); Усі.. засуджували її легковажність (С. Журахович); Вона, пригадуючи свої молоді літа, судила теперішню молодіж (Панас Мирний); Омелян говорить так, що не розбереш, чи хвалить, чи гудить жінку (М. Стельмах); Рай та й годі! А для кого? Для людей. А люде? Не хотять на нього й глянуть, А глянуть — огудять (Т. Шевченко); Кінь як кінь — не поганий і не добрий, Нема за що ганити, Нема за що й похвалити (І. Муратов); Від поконвіку нас повчали, ..Щоб люди злодіїв прощали.. Але стають другі години, Яка от саме настига: Плямують зрадника країни (П. Грабовський); Будучи полум'яним поборником дружби і братерства народів, Франко гнівно таврував царський уряд Росії (з журналу); — Ой, не хули та на Бога. Він може вже й завтра покликати нас на свій суд справедливий (П. Козланюк); На зборах добре брили Василя: "Ледачого, як він, не бачила земля!" (К. Гордієнко). — Пор. докоря́ти.