затягувати

ЗВОЛІКА́ТИ з чим і без додатка (повільно робити що-небудь, не поспішати з чимось), ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ що, з чим і без додатка, БАРИ́ТИСЯ з чим і без додатка, ЗВОЛІКА́ТИСЯ розм., ПРОВОЛІКА́ТИ що і без додатка, розм., МАРУ́ДИТИ розм., М'Я́ТИСЯ розм., МНИ́ХАТИСЯ діал., зневажл., ЧУ́ХАТИСЯ фам. Данило зволікав. Щоранку вирішував їхати цього дня, потім відкладав знову (О. Копиленко); — Льошко, або ти все зараз розкажеш, або ми підемо додому, — невдоволено буркнув нетерпеливий Данько. — Чого тягнеш? (Ю. Мокрієв); (Ромодан:) Не затягуйте з документацією, щоб до зими почати будівництво заводу (О. Корнійчук); Прийшли вони до палацу Самойловичів, викликали на ґанок.. самого барона. Довго зволікався, а все ж вийшов бундючний барон (Є. Кротевич); Кожний день, кожна ніч зближала його до страшного дня, не можна було проволікати, відтягнути (Н. Кобринська); — Що се ви тут мнетесь? Чого вікон не одчиняєте? (Панас Мирний); — Прошу, пане гетьмане, це ще не все. — А чого ти мнихаєшся? (П. Панч); (Дудар:) Зараз же до нього. Понятих бери, не чухайся (І. Микитенко).

ЗАСМО́КТУВАТИ (перев. про воду, болото, трясовину і т. ін. — вбирати в себе, вниз, всередину чогось), ЗАСИСА́ТИ, УСМО́КТУВАТИ (ВСМО́КТУВАТИ), ПРИСМО́КТУВАТИ, ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ), ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ), ЗАТЯГА́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ. — Док.: засмокта́ти, засса́ти, усмокта́ти (всмокта́ти), присмокта́ти, втягну́ти (утягну́ти), втягти́ (утягти́), затягну́ти, затягти́. Черняєва за кілька хвилин уже загрузла по пояс. Її методично, повільно, але невблаганно засмоктувала трясовина (О. Донченко); Обсядуть її діти, щоденні турботи, мов грузьке болото, зассуть її (П. Колесник); Вода ще налягала, втягувала, валила з ніг, але найстрашніше було вже перейдено (О. Гончар); Не відчула (Оля), як тиха, зрадлива течія почала непомітно відносити її вбік, затягувати на глибоке (Л. Юхвід).

ОПОВИВА́ТИ (про дим, туман, хмари, пил і т. ін. — поширюючись, укривати з усіх боків), ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ), ОБВОЛІКА́ТИ, ЗАВОЛІКА́ТИ, ЗАТЯГА́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ, ОБЛЯГА́ТИ, ПОВИВА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ, ВКРИВА́ТИ (УКРИВА́ТИ), КРИ́ТИ, ЗАСТИЛА́ТИ, ЗАСТЕЛЯ́ТИ, ОХО́ПЛЮВАТИ (ОБХО́ПЛЮВАТИ), ОБІЙМА́ТИ (ОБНІМА́ТИ), ОБКУ́ТУВАТИ (ОКУ́ТУВАТИ), ОТО́ЧУВАТИ, ЗАСНО́ВУВАТИ, ОБСНО́ВУВАТИ (ОСНО́ВУВАТИ), ОБСТУПА́ТИ (ОСТУПА́ТИ розм.), ОБКЛАДА́ТИ, ВГОРТА́ТИ (УГОРТА́ТИ), ВПОВИВА́ТИ (УПОВИВА́ТИ), ОБСО́ТУВАТИ, ЗАСО́ТУВАТИ, ПОЙМА́ТИ, ОКРИВА́ТИ рідко; ОБЛИ́ЗУВАТИ (перев. про полум'я); ПРИТУМА́НЮВАТИ (трохи, не цілком). — Док.: опови́ти, обгорну́ти (огорну́ти), обволокти́, заволокти́, затягти́, затягну́ти, облягти́, пови́ти, обви́ти, покри́ти, вкри́ти (укри́ти), застели́ти, засла́ти, охопи́ти (обхопи́ти), обійня́ти (обня́ти), обку́тати (оку́тати), оточи́ти, заснува́ти, обснува́ти (оснува́ти), обступи́ти (оступи́ти), обкла́сти (обікла́сти), вгорну́ти (угорну́ти), впови́ти (упови́ти), обсота́ти, засота́ти, пойня́ти, окри́ти, затка́ти, притума́нити. Місто оповив густий туман (Ю. Шовкопляс); З-за гори хмарою суне сірий туман і.. обгорта він кожну деревину (Панас Мирний); Холодний морок огортає колону зі всіх боків (О. Гончар); Дим із присадкуватих хат сповзає по мокрих стріхах і обволікає сірим туманом голі кущі (П. Панч); З Ташані валувала пара, заволікаючи придорожні верби (Григорій Тютюнник); На заході росла густа дощова хмара, затягаючи щораз більші простори неба (В. Гжицький); Облягають небо хмари, Піднялося все живе (П. Грабовський); Тихий час надвечірній, .. Як ти млою повиваєш Те, що грало пишноцвітно В кольоровості незмірній (М. Рильський); Він, міцно, глибоко затягшися цигаркою, обвив себе сизим тютюновим серпанком (А. Головко); За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою, Мов мати дитину (Т. Шевченко); Все небо вкрила Білява мла (П. Грабовський); Сизо-жовтий туман жита криє (Г. Косинка); Дим застилає вулиці, далеко виповзає у море (В. Кучер); Машину повністю охоплює полум'я (Ю. Яновський); Приємно обхопило його чисте повітря (Г. Хоткевич); Грім все гуркоче, і руда хмара лівим крилом обійма небо (М. Коцюбинський); Як вони підводили Романа до пожежі, то вже всю клуню обнімав огонь (Б. Грінченко); Біла імла.. обкутала верхи церков та дзвіниць на горах (І. Нечуй-Левицький); З-під каблуків.. б'є курява, хмарою окутуючи танцюристів (О. Гончар); Білі хмарки щільним кільцем оточували машину (Л. Первомайський); Заснував (Аркадій Петрович) хату димом сигари (М. Коцюбинський); Обснувала (осінь) димами гори (І. Франко); Стоги сіна чорніють лише. Неначе дим або туман обступає їх (Ю. Яновський); Холодні тумани обкладали землю (М. Чабанівський); Вгорнула ліс волога мла (Л. Первомайський); Туман встає по долині, Село вповиває (С. Руданський); Язички вогню обсотували березові полінця (Н. Рибак); Білу хату засотує мла (Т. Масенко); Накрапав дрібний дощ. Обрій пойняла сиза мла (З. Тулуб); Туман химерно окрива Серпанком чорним гори (П. Грабовський); Синій димок.. послався по землі, облизуючи з обох боків чорну могилу (Григорій Тютюнник).

ПРОТЯГА́ТИ (ПРОТЯ́ГУВАТИ) (тягнучи, просувати крізь що-небудь, попід чимсь), ПРОСМИ́КУВАТИ, ПРОШМО́РГУВАТИ розм.; ВСИЛЯ́ТИ (УСИЛЯ́ТИ), ПРОСИЛЯ́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ (ЗАТЯГАТИ), ЗАСИ́ЛЮВАТИ (ЗАСИЛЯ́ТИ) розм. (нитку в якийсь отвір). — Док.: протягти́ (протягну́ти), просмикну́ти, прошморгну́ти, ушморгну́ти розм. всили́ти (усили́ти), просилити, затягну́ти (затягти́), засили́ти. Бере (Гільзе) помаленьку нитку з основи і прикладає до вічка в переборі, а син з другого боку чіпляє за нитку дротяним гачком і протягає її крізь вічко (переклад Лесі Українки); Роззувши Кобзу, протягли йому попід руками вірьовку (О. Стороженко); Просмикнути стрічку в кільце; Тато.. у сто п'ять літ людям чоботи латали, без окулярів дратву всиляючи за шилом (І. Волошин); — Хіба ти не бачиш, що в печі обід недоварений..? — Та вже ж бачу, не повилазило, — обізвалася Мотря, затягуючи нитку в вушко (І. Нечуй-Левицький); (Цимбальський:) А кілько разів на день ви засиляєте нову дратву? (І. Франко). — Пор. 1. просо́вувати.

СТЯГА́ТИ (охопивши що-небудь чимсь, туго зав'язуючи, зменшувати обсяг, звужувати щось), СТЯ́ГУВАТИ, ЗАТЯГА́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ, ПЕРЕТЯГА́ТИ, ПЕРЕТЯ́ГУВАТИ, ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯГУВАТИ, ОБТЯГА́ТИ, ОБТЯ́ГУВАТИ (про одяг). — Док.: стягти́, стягну́ти, затягти́, затягну́ти, перетягти́, перетягну́ти, перехопи́ти, притягти́, притягну́ти, обтягти́, обтягну́ти. На другий рік приїздить друга дочка (генеральші), на третій — третя... Хто стягатиме дівоцькі керсети? Хто буде вишивати спідниці? (Панас Мирний); Я дуже схуд, і мені доводилось потай від бабусі проколювати в моєму поясі нові дірочки, щоб можна було стягувати його тугіше (Л. Смілянський); Оксен.. побачив низенького чоловіка, що нагрібав у носилки солому. Вони, мабуть, були важкенькі, бо, стягши їх мотузком, ніяк не міг взяти на плечі (Григорій Тютюнник); Чабан Федь похапцем сідлав коня, затягуючи міцно попругу (Ю. Смолич); Міцна крайка тісно перетягає стан і від того кругла, заживна постать (молодиці) здається ще розкішнішою (Леся Українка); Цвітасте платтячко огортало її пружну постать, перехоплюючи в талії (І. Цюпа).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. затягувати — затя́гувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. затягувати — див. баритися; тягти Словник синонімів Вусика
  3. затягувати — див. затягати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. затягувати — Що пан затягне пером, то хлоп не витягне волом. Панові легко наказувати, а селянинові дуже тяжко виконувати накази. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. затягувати — затяга́ти (затя́гувати) / затягти́ (затягну́ти) петлю́ (за́шморг) (на ши́ї). Ставити кого-, що-небудь у безвихідне становище; вдаватися до утисків, обмежень і т. ін. Знову народ у панській неволі опинився. Фразеологічний словник української мови
  6. затягувати — ЗАТЯ́ГУВАТИ див. затяга́ти¹. Словник української мови в 11 томах