заулок

ПРОВУ́ЛОК (місце для проходу і проїзду між двома вулицями; невелика вулиця), ПРОЇ́ЗД, ЗАВУ́ЛОК (ЗАУ́ЛОК рідше) розм. Бродить ніч по вулицях зимових, у провулках вітром завива (В. Сосюра); Зовсім поблизу, тільки через проїзд,.. в бастіоні ще петровських часів, — авіатори.. долали свої солдатські нічниці піснею (Ю. Смолич); Бачили тієї ночі вишневу "Волгу" в заводському районі, де вона гасала по темних завулках (О. Гончар); Місто як місто — улиці та заулки, будинки та крамниці (Марко Вовчок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заулок — зау́лок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. заулок — див. завулок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заулок — Зау́лок і заву́лок, -лка; -лки, -лків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. заулок — ЗАУ́ЛОК див. заву́лок. Словник української мови в 11 томах
  5. заулок — Заулок, -лка м. Глухой переулокъ. Хожу, хожу, тілько улиці й заулки перехрещую. МВ. Словник української мови Грінченка