заулок
ПРОВУ́ЛОК (місце для проходу і проїзду між двома вулицями; невелика вулиця), ПРОЇ́ЗД, ЗАВУ́ЛОК (ЗАУ́ЛОК рідше) розм. Бродить ніч по вулицях зимових, у провулках вітром завива (В. Сосюра); Зовсім поблизу, тільки через проїзд,.. в бастіоні ще петровських часів, — авіатори.. долали свої солдатські нічниці піснею (Ю. Смолич); Бачили тієї ночі вишневу "Волгу" в заводському районі, де вона гасала по темних завулках (О. Гончар); Місто як місто — улиці та заулки, будинки та крамниці (Марко Вовчок).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заулок — зау́лок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- заулок — див. завулок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заулок — Зау́лок і заву́лок, -лка; -лки, -лків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заулок — ЗАУ́ЛОК див. заву́лок. Словник української мови в 11 томах
- заулок — Заулок, -лка м. Глухой переулокъ. Хожу, хожу, тілько улиці й заулки перехрещую. МВ. Словник української мови Грінченка