захотітися

ЗАХОТІ́ТИСЯ безос. (про виникнення бажання у кого-небудь), СХОТІ́ТИСЯ, ЗАБАЖА́ТИСЯ, ЗАБАГА́ТИСЯ, ЗАБАГНУ́ТИСЯ, ЗАБА́ГТИСЯ, ЗАМАНУ́ТИСЯ, ЗАХТІ́ТИСЯ рідше; ЗАЖАДА́ТИСЯ, ЗАКОРТІ́ТИ розм., СКОРТІ́ТИ розм., ПОКОРТІ́ТИ розм., ЗАБАНДЮ́РИТИСЯ фам. (дуже захотітися). Йому захотілося поцілувати оті руки, на яких незручно, в безнадії відпочивала голова, за щось подякувати цій жінці (М. Стельмах); І враз риба втратила свій смак, охота до їжі одлетіла геть, і йому раптом схотілось покинути хату (М. Коцюбинський); — Тіточко, і сама не знаю, чого мені так забажалося до вас, так закортіло, так закортіло, наче заболіло! (Грицько Григоренко); Траплялося, що хтось з дітей хворів і їм забагалося картопляників (І. Чендей); Грицеві, котрий на Різдво не був дома, дуже забаглося піти до родини (О. Маковей); Цікавій Тодозі знов заманулось глянути на ті очі, що ріжуть, мов ножем (І. Нечуй-Левицький); Захтілось йому пити (С. Руданський); Ксані зажадалося свіжого повітря (О. Десняк); Закортіло вийти на палубу, стати проти вітру і притулитися плечем до мачти (Ю. Яновський); Катрі так скортіло зірвати квітку, притулити її до уст, віддати їй хоч крапельку своєї розбурханої весняними піснями ніжності (Ю. Мельничук); Мене покортіло чомусь-то побачити, де живуть вони (О. Кобилянська); Не сина з нею поєднать, А забандюрилось старому Самому в дурнях побувать (Т. Шевченко). — Пор. хоті́тися.

ХОТІ́ТИСЯ безос., кому, чого, з інфін. і спол. щоб (про наявність бажання, охоти до чогось, потреби в чомусь), БАЖА́ТИСЯ, ЖАДА́ТИСЯ підсил., ЖДА́ТИСЯ підсил., ХТІ́ТИСЯ розм., КОРТІ́ТИ розм., БА́ГНУТИСЯ діал., МАНИ́ТИСЯ діал.; ПІДМИВА́ТИ підсил., ПІДКИДА́ТИ підсил. розм., ПОРИВА́ТИ підсил. розм., ПЕКТИ́ підсил. розм. (кого, перев. із сл. аж, так і — про дуже сильне, нестримне бажання). (Петро:) Їсти хочеться, аж шкура болить (Панас Мирний); Бажалося незміряного щастя, того, про яке мріяли вечорами довірливо розквітлі очі дівчат (М. Стельмах); Заходила в Дем'янівку. Хоч і в стороні вона від дороги, та дуже жадалось мені побачити своїх господарів (Марко Вовчок); Тільки ж не так воно сталось, як ждалось (Ганна Барвінок); Дитині хтілось би побавитися з котом, що він під постіллю муркає (М. Коцюбинський); Кортить йому знати про тих давніх людей, що насипали ці кургани-могили в степах і ходили звідси в далекі походи (О. Гончар); — Тобі, чернеча душе, багнеться на вольную волю, а ти лишаєшся дурним монахом (О. Ільченко); І досі нам сниться, І досі маниться Блакитного того Дону Шоломом напиться (І. Франко); Максима аж підмиває попросити, щоб дід що-небудь заграв на кобзі (М. Стельмах); Оленку так і підкидало побігти до них (дівчат), взятись за руки й самій заспівати разом з ними (В. Кучер); Петра Ткаченка поривало посваритися, але він втримав себе (С. Васильченко); Танцювати аж пече, а робота не втече (Л. Забашта). — Пор. захоті́тися.