зачумілий

ОЧМАНІ́ЛИЙ розм. (який під впливом сильних переживань, страждань, під дією алкоголю, чаду тощо втратив здатність нормально міркувати, діяти), ОЧАМРІ́ЛИЙ розм., ОЧМАРІ́ЛИЙ розм., ЧМЕ́ЛЕНИЙ розм., ЗАЧМЕ́ЛЕНИЙ розм., ЗАЧУМІ́ЛИЙ розм., ЗАЧУ́МЛЕНИЙ розм., ОЧУМІ́ЛИЙ розм., ЧУМНИ́Й розм., УЧА́ДІЛИЙ (ВЧА́ДІЛИЙ) розм., СТУМАНІ́ЛИЙ розм., ОТУМАНІ́ЛИЙ розм. (який втратив здатність мислити, розуміти що-небудь). Очманілий від втоми, Андрій Притика випив залпом два кухлі води і пішов до трактора (В. Москалець); Вчора, очамрілий від несподіванки, він.. не зумів як слід розпитати сусідку (Л. Дмитерко); (Платон:) Від ваших я речей стою стривожений тут перед вами, очмарілий, і сам не знаю, що сказать... (І. Карпенко-Карий); Він стояв, наче чмелений, і якось без тямку дивився вниз своїми косими очима (Панас Мирний); А я тебе бачив, гуцуле. Бачив серед скаженої ріки на тяжкій, безумно тяжкій роботі, бачив у свято зачмеленого, отруєного.., бачив у хаті-курниці (Г. Хоткевич); (Василь:) Очумайтесь уже ви, задурені та зачумілі душі! (Панас Мирний); Я почувала себе, як зачумлена (Ірина Вільде); — Молоко? А яким я вас молоком частував у садку? — хитає головою очумілий від алкоголю хлопець (І. Цюпа); (Галина (засміялась):) Я й правда сьогодні чумна якась (В. Собко); Його зарахували студентом.. Кілька днів він ходив мов учаділий від успіху, від щастя (Ю. Збанацький); Стуманілий, він стояв серед хати і не знав, що робити (І. Нечуй-Левицький); Танцювало все перед очима. Їхала, від тіла геть десь відривалася отуманіла голова... (Я. Качура). — Пор. 1. безтя́мний, 1. несамови́тий.