збайдужніти
ЗБАЙДУЖІ́ТИ (втратити інтерес, стати байдужим до кого-, чого-небудь), ЗБАЙДУЖНІ́ТИ рідше, ПОГА́СНУТИ підсил., ЗНЕОХО́ТИТИСЯ розм.; ОГРУБІ́ТИ, ОЧЕ́РСТВІ́ТИ, ОТУПІ́ТИ (внаслідок несприятливих життєвих обставин); ПЕРЕСИ́ТИТИСЯ (через надмірне задоволення потреб, бажань). — Недок.: байдужі́ти, байдужні́ти, погаса́ти, знеохо́чуватися, переси́чуватися. Даремно він тоді збайдужів до неї (О. Гуреїв); Я вже ні фальшу, ні правди не чула, я погасла (Леся Українка); Чоловік з нудьги зовсім занепав здоров'ям, отупів якось, нічого йому не страшно, не боязко (Марко Вовчок); Можучи заспокоювати всі свої низькі апетити, які тільки були доступні його нерозвитій (нерозвиненій) душі, він швидко пересичувався і починав нудитись (І. Франко). — Пор. 1. охоло́нути.
Значення в інших словниках
- збайдужніти — збайдужні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- збайдужніти — -ію, -ієш. Док. до байдужніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збайдужніти — ЗБАЙДУЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до байдужні́ти. Що йому маєток дістався, не врадувало його надто. Казав, що навіть не зробило на його глибшого враження, що так уже збайдужнів (Коб., І, 1956, 198); Чому він, власне, має каратися за те, що збайдужнів до Лариси? (Руд., Остання шабля, 1959, 28). Словник української мови в 11 томах