зблиснути
БЛИ́СНУТИ (дати блиск, виділитися блиском), МИГНУ́ТИ, СПАЛАХНУ́ТИ підсил., ВИ́БЛИСНУТИ підсил., БЛИСКОНУ́ТИ підсил. розм., ПАЛАХНУ́ТИ підсил. розм.; ЗБЛИ́СНУТИ (слабко); ПРОБЛИ́СНУТИ (слабко крізь яку-небудь перешкоду); КРЕСНУ́ТИ (КРЕСОНУ́ТИ) підсил. розм. (про блискавку, іскри тощо); ПОЛОСНУ́ТИ (ПОЛОСОНУ́ТИ підсил.) розм. (про джерело світла — спалахнути, освітивши що-небудь смугами). Блиснув у долині здоровий широкий ставок край села Фурсів, неначе скло, обсипане срібним світом (І. Нечуй-Левицький); Мигнула блискавка, знову ударив грім (А. Шиян); Сонце тільки-но зійшло, і спалахнули рожевим полум'ям сніги (І. Цюпа); І вмить над верхіттям зеленої пальми Нагострений ніж блисконув (П. Грабовський); Потім ми почули, як.. розірвалася граната, ..палахнула світлом друга граната (Ю. Яновський); Шаблі кіннотників миготливо зблиснули (Ю. Смолич); Світло від фар полоснуло по ярузі і згасло (Григорій Тютюнник). — Пор. 1. бли́скати.
ГЛЯ́НУТИ, ПОГЛЯ́НУТИ, ПОДИВИ́ТИСЯ, ЗИ́РКНУТИ, СПОГЛЯ́НУТИ рідше, ЗГЛЯ́НУТИ рідше, ЗИРНУ́ТИ рідше, ЛУ́ПНУТИ фам., ГЛИ́ПНУТИ діал., ПОГЛИ́ПНУТИ діал.; БЛИ́МНУТИ, БЛИ́СНУТИ, ЗБЛИ́СНУТИ, БЛИ́КНУТИ (перев. зі сл. очима, оком, поглядом). Гляньте, хлопці! Сонце підвелося!.. (В. Сосюра); Погляну я в теє віконце (Леся Українка); Хочеться хоч подивиться На свій край на милий (Т. Шевченко); Катря од печі зиркнула раз — сидять (Юхим і Цигуля), понасуплювались і мовчать, потім глянула вдруге (А. Головко); Повернулася (Катря) додому ік вечору така, що батько споглянув, та й поспитав у неї, де була (Марко Вовчок); Леся, зглянувши на матір, похитала головою (П. Куліш); Дід Маркіян скоса, пильно зирнув на Валю (С. Васильченко); Пройшов (матрос) повз самого вартового. Той лупнув на нього байдуже (І. Микитенко); Микола поглянув на стелю, глипнув в один кут і в другий (Лесь Мартович); Василь.. збоку поглипнув на сина, крадькома, несміливо (І. Франко); Варвара Григорівна злісно блимнула поглядом на чоловіка (М. Стельмах); Василина блиснула круглими карими очима і знов спустила вії на щоки (І. Нечуй-Левицький); — В мене є пропозиція, — зблиснула оченятами Марися Павлівна, — давайте назвем (табір).. "Бригантина" (О. Гончар); Яків понуро бликнув очима на батька (Панас Мирний). — Пор. 1. диви́тися.
Значення в інших словниках
- зблиснути — збли́снути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- зблиснути — зблисне, док. Однокр. до зблискувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зблиснути — ЗБЛИ́СНУТИ, збли́сне, док. Однокр. до збли́скувати. Перший несміливий язичок полум’я зблиснув у темряві (Руд., Остання шабля, 1959, 200); Шаблі кіннотників миготливо зблиснули, і котовці з ходу врубалися в юрбу офіцерів (Смолич, Світанок.. Словник української мови в 11 томах