збрижитися

БРИ́ЖИТИСЯ (про водяну поверхню — покриватися брижами, утворювати дрібні хвилі), РЯБІ́ТИ, МО́РЩИТИСЯ, РЯБОТІ́ТИ підсил. розм. — Док.: побри́житися, збри́житися рідше. Затока злегка брижиться від теплого південного вітру (Л. Смілянський); На хвилю улігся вітер, перестала рябіти вода, тільки безлисті лози понад водою дрібно тремтіли, мов туго напнуті струни (З. Мороз); Незамітно плила ріка вперед. Лиш як вітер здіймався й шалів по степу, її гладка поверхня морщилася (О. Кобилянська). — Пор. 3. хвилюва́тися.

МО́РЩИТИСЯ (покриватися зморшками, складками; морщити обличчя від незадоволення, болю тощо), ЗМО́РЩУВАТИСЯ, БГА́ТИСЯ розм., МО́РХНУТИ розм.; БРИ́ЖИТИСЯ (покриватися брижами); НАМО́РЩУВАТИСЯ (морщити шкіру свого обличчя або якоїсь його частини). . — Док.: змо́рщитися, помо́рщитися, помо́рхнути, збри́житися, побри́житися, намо́рщитися. Лице його морщиться в пошуках потрібних думок і слів (Григорій Тютюнник); Завуч зморщився, одвернувсь убік (Ю. Збанацький); У безщасного від того нагадування все обличчя якось бгалося, стискалося в один вираз страшної пекучої муки (Б. Грінченко); Очі його дивились якось дуже спокійно, байдужо, а лице вже поморхло (І. Нечуй-Левицький); Лоб дрібненько брижиться над руденькими бровами (І. Волошин); Лоб наморщився, брови зсунулись (Панас Мирний).