збіч

СХИЛ (похила, спадиста поверхня чого-небудь), УКІ́С (ВКІС), СПАД, У́ХИЛ, УЗБІ́ЧЧЯ, ОБОЧИНА, РОЗКА́Т рідше, ПОКА́Т (ПОКІ́Т) рідше, ЗБІЧ діал., ЗБІ́ЧЧЯ діал., СПО́ХІВ діал.; УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я), ВІ́ДКИД діал. (схил гори, височина); ПІДГІ́Р'Я, ПІДГІ́РОК (нижній схил гори). Праворуч на схилі гори стояв віковий ліс (І. Муратов); Це вже не було міжгір'я, а неглибока долина з положистими схилами (З. Тулуб); Вони вже підбігали до ровів і по розвалених та підбитих ядрами і картечами укосах легко здирались нагору (М. Старицький); Дах робиться з двох ухилів (з підручника); Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові городи (І. Нечуй-Левицький); На горі стоять будівлі, ..А до них поміж дубами В'ються збочами стежки (І. Вирган); Він пильнував Ділу, .. того великого лісу, що криє північні спохови Карпат (І. Франко); До Дніпра узгір'ями крутими йде три дівчини (Л. Дмитерко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збіч — Збіч: — крутий схил, косогір [12] Словник з творів Івана Франка
  2. збіч — збіч іменник чоловічого роду схил діал. Орфографічний словник української мови
  3. збіч — збочу, ч., діал. Схил. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. збіч — ЗБІЧ, збо́чу, ч., діал. Схил. На горі стоять будівлі, Вікнами на сонці сяють, А до них поміж дубами В’ються збочами стежки (Вирган, Квіт. береги, 1950, 166). Словник української мови в 11 томах
  5. збіч — Збіч, збо́чу м. Склонъ (горы). Наближився він до збочу гори Оливної. Єв. Л. XIX. 37. Словник української мови Грінченка