зверзти

ВЕРЗТИ́ розм. (говорити, розповідати щось нерозумне, беззмістовне), ПЛЕСТИ́ розм., МОЛО́ТИ розм., ЛЯ́ПАТИ розм., ПЛЕСКА́ТИ розм., ВАРНЯ́КАТИ зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., ТОРО́ЧИТИ зневажл., ВЕРЗЯ́КАТИ зневажл., НЕСТИ́ розм. рідко. — Док.: зверзти́, сплести́, змоло́ти, ля́пнути. Циганку слуха (дівчина) приязно й охоче; А вона верзе дурницю (Я. Щоголів); Про тебе теревені плів Лясота (М. Зеров); Таке меле, що й купи не держиться (прислів'я); Він щоразу бачився з Ядвігою, говорив з нею,.. ляпав якісь дурниці (П. Загребельний); Довбня ляпнув таке, що Проценко тільки сплюнув (Панас Мирний); — Коли люди чогось не знають, Вони плещуть усякі дурниці (Ю. Смолич); — Засвітити б світло, так не можна, бо ще прилізе Стьопочка й почне варнякати про любов і оргвисновки (М. Стельмах); — Язик тобі повертається... отаке патякати? (Григорій Тютюнник); — Годі, братця, не знать що торочити, — образився він до товариства (Панас Мирний); Верзякати казна-що; Цибелла.. О всякій всячині несе (І. Котляревський). — Пор. 1. базі́кати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зверзти — зверзти́ дієслово доконаного виду фам. Орфографічний словник української мови
  2. зверзти — -зу, -зеш, док., перех., фам. Сказати дурницю, нісенітницю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зверзти — ЗВЕРЗТИ́, зу́, зе́ш, док., перех., фам. Сказати дурницю, нісенітницю. Приїхали з борозни та чортзна-що й зверзли (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. зверзти — Зверзти́, -зу́, -зе́ш гл. Сказать чепуху, смолоть. Приїхали з борозни та чорзна-що й зверзли. Словник української мови Грінченка