звинний

РУХЛИ́ВИЙ (про людину — повний життєвої сили, енергії, здатний швидко рухатися), ЖВА́ВИЙ, МОТО́РНИЙ, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, ПРОВО́РНИЙ, ПРУДКИ́Й, ВЕРТКИ́Й, В'ЮНКИ́Й, ВЕРТЛЯ́ВИЙ, ВЕРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, СПРИ́ТНИЙ, ПОВОРОТКИ́Й, КРУТЛИ́ВИЙ, ШУ́СТРИЙ розм., ВОРУХЛИ́ВИЙ розм., ВОРУХКИ́Й розм., ВОРУШКИ́Й розм., РУХЛЯ́ВИЙ розм., ЗВИ́ННИЙ діал. Змолоду.. був він рухливий, палкий до діла і проворний (І. Франко); Був собі хлопчик дуже жвавий, Моторний і цікавий (Л. Глібов); Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена в зелене убрання,.. — вона здавалась русалкою (Панас Мирний); Загалом він був здоровий хлопець, а діяльне життя на полонинах зробило його звинним, метким (Г. Хоткевич); Ростом невеликий, але такий прудкий, жвавий, що навряд чи й двоє з ним справились би (О. Гончар); Хапкий, верткий, в'юнкий та спішний на вдачу, він і в звичайний час все чогось ніби кудись хапався, кудись поспішав, вертівся, метушився (І. Нечуй-Левицький); Кричить (Турн), рубає, вередує, не б'ється, бач, а мов жартує, Бо був вертлявий і силач (І. Котляревський); Товстий, окадкуватий, він ледве поспішав за вертливим, як в'юн, лакеєм (Панас Мирний); Пройшовся (Курбас) кімнатою, прудкий, легкий, у незвичній смугастій блузі (А. Хорунжий); Він маленький, дрібненький, мабуть, верткий, непосидячий і дуже спритний (І. Сенченко); Була вона досить повороткою, догадливою (О. Лупій); Попереду вискочила прудконога малеча, шустра й рожевощока (І. Цюпа); Чорне коротеньке пальто міцно охоплювало його добре виковану, ворухливу постать (О. Копиленко); Чубов не в міру ворухкий був піп (І. Ле); До гурту підходить рухлявий, як млинок, чоловік (Григорій Тютюнник). — Пор. 1. жва́вий, непосидю́чий, 1. спри́тний.

СПРИ́ТНИЙ (який швидко і добре що-небудь робить, працює, діє), ВПРА́ВНИЙ, ЗГРА́БНИЙ, МЕТКИ́Й, МОТО́РНИЙ, ПРОВО́РНИЙ, ШПАРКИ́Й, ПРУДКИ́Й розм., ЛО́ВКИЙ розм., ЗРУ́ЧНИЙ розм., ХАПКИ́Й розм., ЗВИ́ННИЙ діал., ШАМКИ́Й діал. Спритний, ловкий (Іванко) вилазив на самісіньку вершину груші, тряс її з усіх сил (А. Шиян); Мефодіїв супротивник був вправним вояком. Вже кілька разів він відбив Мефодійові удари (А. Хижняк); Гриценко поліз униз (із дзвіниці) такий зграбний, безстрашний (І. Сенченко); І всюди гуцул зручний, легкий, звинний (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звинний — Зви́нний: — зручний [I] — меткий, спритний, зручний; [V] — меткий [9;VI,VII] — спритний [11] — спритний в'юнкий, меткий [II,XII] — спритний, меткий [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. звинний — зви́нний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  3. звинний — див. жвавий Словник синонімів Вусика
  4. звинний — -а, -е, діал. Меткий, спритний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. звинний — Зви́нний, -на, -не (моторний, жвавий) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. звинний — ЗВИ́ННИЙ, а, е, діал. Меткий, спритний. Звинна, як вивірка, Мирослава швидко видряпалась назад на той вал, з якого була впала (Фр., VI, 1951, 20). Словник української мови в 11 томах