1. Словник синонімів української мови

згонити

ЗБИРА́ТИ (когось, щось в одному місці), СКУ́ПЧУВАТИ, КУ́ПЧИТИ розм., СКУ́ПЛЮВАТИ розм., ЗГРОМА́ДЖУВАТИ розм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СТЯГА́ТИ, СТЯ́ГУВАТИ рідше, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ (у великій кількості); ЗГАНЯ́ТИ, ЗГО́НИТИ, НАГАНЯ́ТИ, НАГО́НИТИ (перев. про людей — насильно). — Док.: зібра́ти, назбира́ти, ску́пчити, ску́пити, згрома́дити, зосере́дити, сконцентрува́ти, стягти́, стягну́ти, настяга́ти, підтягти́, підтягну́ти, зігна́ти, зогна́ти розм. назганя́ти, назго́нити, нагна́ти. Сполох літав над селом.. і збирав народ (М. Коцюбинський); Казкові скарби скупчує він у своєму палаці на Петромі (З. Тулуб); Навесні степові вітри купчили молочно-сизі хмари (Н. Рибак); Постановили (Супрун і Кривоніс) підмовляти потаєнці козаків, селян та міщан, скупити підмовлених повстанців в загони і потім.. приставати до козацького війська (І. Нечуй-Левицький); Кутузов зосередив війська на захисті підступів до Півдня Росії (П. Кочура); Біла армія барона Врангеля.. підтягає резерви кубанців, донців, концентрує танки й бомбовози (Ю. Яновський); Десяцькі ходили по дворах, зганяли на сходку (Ю. Яновський); З слобід і хуторів нагнали народу тисячами; рівняли дороги, підгачували греблі (О. Стороженко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. згонити — зго́нити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. згонити — див. зганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. згонити — зганя́ти (зго́нити) / зігна́ти злість (зло, доса́ду, се́рце і т. ін.) на кому. Мститися не тому, хто викликав роздратування, невдоволення, гнів, а кому-небудь іншому. — Оце було її діти пустують, вона на них сердиться, а на мені згонить злість (І. Фразеологічний словник української мови
  4. згонити — Зго́нити, зго́ню, зго́ниш; згонь, зго́ньмо, зго́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. згонити — ЗГО́НИТИ див. зганя́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. згонити — Зго́нити, -ню, -ниш гл. 1) = зганяти. Бідний брат став їх згонить, — вони не встають. Рудч. Ск. II. 135. Біжать згонити овець, що ростеклися по всій царині. Мир. ХРВ. 39. 2) Очищать зерно, уже провѣянное, отъ кусочковъ колоса, соломы и пр. Та він то навіяв і велику купу, та ше не згонив. Брацл. у. Словник української мови Грінченка