1. Словник синонімів української мови

здичавілий

ГЛУХИ́Й (про ліс, сад і т. ін. — дуже зарослий, густий), ДИ́КИЙ, НЕЗА́ЙМАНИЙ (про ліс — не змінений втручанням людини); ЗДИЧА́ВІЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (позбавлений догляду). В глухих дібровах партизани кують відплату ворогам (В. Сосюра); Місце було глухе та дике! Столітні дуби, височенні осокори та широковіті липи укривали його своєю тінню (Панас Мирний); Густий, незайманий ліс, повитий грубезними ліанами, вкривав узгір'я (Ю. Смолич); Спустіла балка, тільки на її схилах росли ще здичавілі садки (І. Цюпа). — Пор. 2. густи́й, непрохідни́й.

ДИ́КИЙ (про тварин, які живуть на волі), НЕПРИРУ́ЧЕНИЙ, ЗДИЧА́ВІ́ЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (про свійських тварин). Над плесами вилися зграями дикі качки (І. Нечуй-Левицький); Він навіть не дивився на неї і, як неприручений звір, увесь час ховав на підлозі свої колись добрі очі (М. Хвильовий); В темних сінях здичавілий кіт, приснувши, мотонувся по драбині на горище (І. Цюпа). — Пор. 2. бездо́мний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здичавілий — здича́вілий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. здичавілий — див. дикий; одинокий Словник синонімів Вусика
  3. здичавілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до здичавіти. 2》 у знач. прикм.Дикий, неприручений (про тварин). || Некультивований (про рослини). || Запущений, порослий бур'яном (про сад, поле і т. ін.). 3》 у знач. прикм., перен. Відвиклий від людей, товариства, нелюдимий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. здичавілий — Здича́вілий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. здичавілий — ЗДИЧА́ВІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до здича́віти. Шмигали сюди й туди здичавілі без господарів коти (Гончар, III, 1959, 13); Він умів.. ловити в степу здичавілих за літо коней (Донч. Словник української мови в 11 томах