зжати

I. ЖА́ТИ (зрізати стебла злаків, трави), ЗЖИНА́ТИ, ПОЖИНА́ТИ, ЗАЖИНА́ТИ розм., ЖНИВУВА́ТИ (збирати хлібні рослини). — Док.: зжа́ти, ужа́ти (вжа́ти), пожа́ти. Я уранці виходжала, Золотеє жито жала (М. Рильський); Приблизно до 70-80-х років ХІХ ст. селяни зжинали злакові серпами (з журналу); Не ти (вороже) пожнеш пшениці стиглий лан (І. Гончаренко); З женця, що зажинає при корені, глузують, що він "цирульник" (Ю. Смолич); Прибули на поле, де Іван Архипович починав жнивувати (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зжати — зжа́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зжати — [ж:атие] з'іжну, з'іжнеш, з'іжнеимо, з'іжнеите; мин. ж:аў, ж:ала; нак. з'іжни, з'іжн'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. зжати — див. зжинати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зжати — Зжа́ти, зіжну́, -неш; зіжни́, -ні́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зжати — ЗЖА́ТИ див. зжина́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. зжати — Зжати, -ся см. зжинати, -ся. Словник української мови Грінченка